34. Реальні інвестиції підприємства: поняття, об’єкти вкладання, принципи та методичні підходи до оцінки ефективності.

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробницт­ва) з метою оновлення існуючих і створення нових “капітальних” (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшо­го прибутку. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розши­рене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціаль­ної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтво­рення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати: для цього з загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства. За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають: 1) вартість будівель­но-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів виробничого устатку­вання, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; 3) інші капітальні роботи й витрати. елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капі­тальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устат­кування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

Методика оцінювання ефективності капітальних вкладень визначає загальні принципи: 1) Результати будь-якого виду діяльності мають бути зіставлені з витратами на її здійснення; 2) Оцінювання обсягу інвестиційних витрат має враховувати всю сукупність використаних ресурсів, які пов’язані з реалізацією проекту; 3) фінансові результати реалізації інвестиційного проекту є грошові потомки (СF) = Чистий прибуток + Амортизаційні відрахування; 4) В процесі оцінювання ефективності реальних інвестицій обов’язково має бути врахований фактор часу – проведено дисконтування або нарощування; 5) Вибір дисконтної ставки в процесі дисконтування результатів має бути диференційованим для різних розрахункових періодів та проектів.

Методи оцінювання ефективності реальних інвестицій: 1) Чистий зведений дохід (NPV) – це різниця між сумою дисконтова них грошових потоків та сумою дисконтова них інвестицій>0-поект вигідний; 2) Індекс дохідності інвестицій (PI) – відношення суми дисконтованих результатів до суми дисконтованих витрат > 1 проект вигідніше ніж будь-який з рівнем дохідності к; 3) Термін окуппності інвестицій (PP) = сума дисконт інвестицій / середня велечина дисконтованого грошового потоку; 4) Внутрішня норма дохідності (IRR) – це таке значення дисконтованої ставки к, за якої NPV=0.

IRR= к1+NPVk1/(NPVk1+NPVk2)*(k2-k1)

35. Сутність, значення та класифікація інновацій.

Всі існуючі визначення поняття «інновація» можна віднести до 5 основних підходів до трактування сутності інновацій. Інновація – це об’єкт-результат науково-технічного прогресу, нова техніка, технологія. Розрізняють: 1) Базисні І – реалізують значні винаходи і стають основою формувань нових поколінь розвитку техніки; 2) Поліпшуючі І- реалізують дрібні і середні винаходи; 3) Псевдоінновації спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки. Виділяють такі підходи до визначення сутності інновацій: об’єктний, процесний, процесно-фінансовий, процесно-утилітарний, об’єктно-утилітарний. Інновація – це результат інтелектуальної діяльності, що є основним джерелом економічного зростання й проявляється в розробленні нового продукту. Значення: забезпечення максимально можливого прогресивного впливу на виробництво за умови, що підприємства використовують нововведення постійно, комплексно і гармонічно. Найбільший вплив на ефективність діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення.

Інновації прийнято класифікувати за низкою ознак:

1) Класифікація в рамках технологічної парадигми: пов’язані з поліпшенням властивостей існуючих процесів виробництва і продуктів;

2) За ступенем радикальності: базисні, поліпшуючі, раціоналізуючи;

3) За спрямованістю результатів: інновації як науковий інструментарій, інновації-процеси та інновації-продукти;

4) За етапами науково-технічного прогресу: технічні (з’являються у виробництві продуктів з новими або поліпшеними властивостями), технологічні (виникають у разі застосування поліпшених засобів виготовленої продукції), організаційно-управлінські (пов’язані з процесами оптимальної організації виробництва), інформаційні (сприяють розв’язанню завдань з організації раціональних інформаційних потоків у різних сферах діяльності), соціальні (спрямовані на покращення умов праці, розв’язання проблем охорони здоров’я, освіти, культури).

Виділяють 5 типів інновацій: 1) розроблення нового продукту; 2) розроблення нового методу виробництва; 3) створення нового ринку; 4) освоєння джерела постачання сировини або напівфабрикатів; 5) реорганізація структури управління.