Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 13:04

1. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. 2. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. 3. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

1. В Україні відповідно до чинного законодавства існує реєстраційна система набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку. Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" визначаються умови та порядок видачі свідоцтва. Право на правову охорону прав на торговельну марку виникає з моменту отримання свідоцтва, яке засвідчує право власності певного суб'єкта підприємницької діяльності на торговельну марку. Між тим, правова охорона не може надаватися знаку (торговельній марці), який суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені ст. 6 вказаного закону. Вимога законодавства щодо обов'язкової реєстрації торговельних марок, втім, має деякі винятки. Наприклад, правовій охороні можуть підлягати також і ті торговельні марки, які не пройшли процедуру реєстрації, але згідно з міжнародними договорами, учасником яких є і Україна, вони повинні охоронятися і без наявності такої реєстрації. Правова охорона надається також і торговельним маркам, котрі мають лише міжнародну реєстрацію чи настільки відомі у світі, що можуть бути асоційовані лише з певним суб'єктом підприємницької діяльності.

Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 13:05

1. Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 2. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

1. Після реєстрації торговельної марки суб'єкт підприємницької діяльності отримує свідоцтво, яке надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсудом. Виключне право користування торговельною маркою у свою чергу охоплює, принаймні, два моменти, пов'язані безпосередньо з майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку: право на використання торговельної марки, та право не допускати інших суб'єктів цивільного обороту до використання цієї марки, тобто виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання. З виключного права розпоряджатися торговельною маркою випливає таке право як право, дозволяти використання торговельної марки іншим суб'єктам комерційного обороту. Для цього необхідно укласти ліцензійний договір, на підставі якого власник торговельної марки може надати будь-якій особі дозвіл на використання знака для товарів і послуг. Норма ст. 495 ЦК України не встановлює вичерпний перелік майнових прав володільця свідоцтва на торговельну марку, його перелік може бути розширений законом. Так, зокрема, крім зазначених вище прав Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в п. 4 ст. 16 також передбачено таке право володільця свідоцтва, як право передавати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка, таким чином, стає правонаступником володільця свідоцтва. Однак передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. 2. Права, що випливають зі свідоцтва, діють від дати подання заявки. Не визнається порушенням прав володільця свідоцтва, одержаного до введення в дію пункту 4 статті 6 згаданого закону щодо неможливості реєстрації позначення як знаку, якщо воно добросовісно використовувалося двома і більше юридичними особами для позначення однорідних товарів до 1 січня 1992 р. Частина 2 ст. 495 ЦК України зрівнює майнові права суб'єктів підприємницької діяльності, які є володільцями свідоцтва на торговельну марку, міжнародної реєстрації та торговельної марки, яку визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не буде встановлено договором.