Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 12:59

1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.

1. Право на комерційне найменування в принципі належать до так званих невідчужуваних прав. Тому чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється разом із припиненням підприємницької діяльності самого носія цього права. У статті 493 ЦК зазначено лише одну підставу, з якою законодавець пов'язує припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування, — це ліквідація самого суб'єкта підприємницької діяльності, інші ж підстави повинні бути визначені законом. Між тим, Цивільним кодексом, зокрема, зазначається, що юридична особа може припинити свою діяльність і через реорганізацію — злиття, приєднання та поділ (ст. 104 ЦК). Тому ці випадки також можуть стати підставами для припинення майнових прав інтелектуальної власності суб'єкта підприємницької діяльності на комерційне найменування.

Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 12:59

1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.

1. Право на комерційне найменування в принципі належать до так званих невідчужуваних прав. Тому чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється разом із припиненням підприємницької діяльності самого носія цього права. У статті 493 ЦК зазначено лише одну підставу, з якою законодавець пов'язує припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування, — це ліквідація самого суб'єкта підприємницької діяльності, інші ж підстави повинні бути визначені законом. Між тим, Цивільним кодексом, зокрема, зазначається, що юридична особа може припинити свою діяльність і через реорганізацію — злиття, приєднання та поділ (ст. 104 ЦК). Тому ці випадки також можуть стати підставами для припинення майнових прав інтелектуальної власності суб'єкта підприємницької діяльності на комерційне найменування.

Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 13:03

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.  2. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

1. У теорії права суб'єктом права прийнято вважати того, хто може мати права, тобто його носія. Щодо суб'єктів права інтелектуальної власності на торговельну марку, то тут треба зазначити, що ними можуть бути лише ті суб'єкти права, хто безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність. Відповідно ж до ст. 2 Закону України "Про підприємництво", суб'єктами підприємницької діяльності серед фізичних осіб можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, які не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Згідно з ст. 50 ЦК України, фізична особа може здійснювати підприємницьку діяльність з моменту її повної цивільної дієздатності. Таким чином, для того, щоб та чи інша фізична особа стала суб'єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку, вона повинна відповідати двом умовам: має досягти 18 років, або вступити в шлюб та здійснювати підприємницьку діяльність згідно з чинним законодавством. Крім фізичних осіб суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути також і юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність". 2. Відповідно до частини другої ст. 493 ЦК України, два чи більше суб'єктів підприємницької діяльності можуть спільно за згодою між собою зареєструвати одну і ту ж торговельну марку, під якою вони будуть виробляти (надавати) певні товари (послуги), і мати щодо неї однакові майнові права. Взаємовідносини при користуванні торговельною маркою, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден із них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.