84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення. Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 12:53

1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять: 1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією; 2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом; 3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

1. Відносини з приводу правової охорони селекційних досягнень регулюються Законами України "Про охорону прав на сорти рослин" у редакції від 17 січня 2002 р. і "Про племінне тваринництво" в редакції від 21 грудня 1999 р. Якщо перший із цих законів досить новий, то положення другого вже застарілі та не відповідають цьому кодексу. Тому необхідно внести відповідні зміни в цей закон. Селекційними досягненнями є сорти рослин та породи тварин, створені в результаті науково-практичної діяльності. Після створення особи, які мають на це право, набувають права інтелектуальної власності на ці об'єкти. Права інтелектуальної власності бувають різних видів. 1) Першу групу становлять особисті немайнові права. Вони набувають чинності від дати державної реєстрації сорту рослини чи породи тварини. Сорт чи порода можуть бути зареєстровані, якщо вони відповідають умовам охороноздатності, придатні для поширення в Україні та їм присвоєно назву. Порядок та умови державної реєстрації визначаються зазначеними законами. До прав цієї групи належить право авторства на сорт рослин або породу тварин. Автором визнається особа, яка створила ці обєкти. Автором може бути визнана тільки фізична особа, яка внесла особистий творчий внесок у створення сорту або породи. Особа, яка надала технічну, матеріальну чи організаційну допомогу при створенні цих об'єктів, не може бути визнана автором. Право авторства не відчужується і не передається. Воно діє безстрокове. За своєю вимогою автор має право одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин, породу тварин. Автор сорту, породи має право пропонувати назву створеного ним сорту, породи і включати до назви своє ім'я. Якщо авторів сорту чи породи декілька, то вони мають однакові права. Також вони можуть укласти письмовий договір, який встановлював би порядок здійснення ними права авторства. До особистих немайнових прав також належать права автора сорту або породи: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора і не зазначати його в публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, породи, якщо це практично можливо. До особистих немайнових прав можуть бути віднесені інші права. 2) До другої групи прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать майнові права, засвідчені патентом. Ці права регламентує стаття 489 цього кодексу. 3) Одним із прав інтелектуальної власності є майнове право на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією. Право на поширення сорту чи породи має будь-яка особа, якщо на сорт чи породу не розповсюджується виключне право власника, та за умови підтримування цього права. Це право виникає з дати державної реєстрації сорту чи породи та діє безстрокове. Особа має право поширення, якщо сорт чи порода відповідають визначеним вимогам, які визначаються наказом Міністерства аграрної політики України "Про затвердження Критеріїв заборони поширення сортів в Україні" від ЗО серпня 2002 р. Критерії заборони поширення пород законодавством не визначені. Згідно з цим положенням, критерії розповсюджуються на сорти, які: 1) не придатні до правової охорони; 2) не задовольняють потреби суспільства; 3) становлять загрозу життю і здоров'ю людей; 4) завдають шкоди рослинному і тваринному світу та довкіллю. Для встановлення відповідності умовам поширення сорту чи породи Установа проводить державне випробування сорту чи породи. Наслідком негативних результатів державного випробування є відмова в реєстрації сорту чи породи та прав на них.