Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади

Published by Jurist on Пнд, 12/22/2008 - 13:19

1. Органидержавноївладизобов'язаніохоронятивіднедобросовісногокомерційноговикористанняінформацію, якаєкомерційноютаємницеютастворенняякоїпотребуєзначнихзусильіяканаданаїмзметоюотриманнявстановленогозакономдозволунадіяльність, пов'язанузфармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічнимипродуктами, щомістятьновіхімічнісполуки. Цяінформаціяохороняєтьсяорганамидержавноївладитакожвідрозголошення, крімвипадків, колирозголошеннянеобхіднедлязабезпеченнязахистунаселенняабоневжитозаходівщодоїїохоронивіднедобросовісногокомерційноговикористання. 2. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

1. Нарешті, комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації чи виконання яких-небудь інших формальностей, а також сплати державних мит. Це також має значення у виборі даної форми досягнутого результату інтелектуальної діяльності серед наявних можливостей. Як і стосовно інших об'єктів інтелектуальної власності, стосовно комерційної таємниці закон установлює ряд критеріїв охороноспроможності, яким вона повинна відповідати, щоб користуватися правовою охороною. Особливістю розглянутого об'єкта інтелектуальної власності є те, що перевірка охороноспроможності комерційної таємниці здійснюється не в порядку спеціальної попередньої процедури, а тільки тоді, коли право на комерційну таємницю порушується чи оскаржується і потрібно установити, чи існувало воно взагалі. Існують два різновиди цивільно-правових режимів охорони комерційної таємниці: — режим охорони, заснований на договірних відносинах (коли між сторонами — учасниками цивільних правовідносин укладено спеціальну угоду); — режим охорони, заснований на зобов'язаннях, що випливають із заподіяння шкоди (зобов'язання ці виникають між сторонами не в силу договору, а в силу факту заподіяння шкоди одній стороні іншою стороною). Шкода у вигляді збитків, заподіяних протиправним посяганням на комерційну таємницю, має місце в обох випадках, однак правова природа відшкодування цієї шкоди залежить від виду цивільно-правового зобов'язання і визначається його специфікою. Саме вона лежить в основі розмежування і класифікації зазначених вище правових режимів. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю від таких порушень: 1) неправомірне збирання комерційної таємниці; 2) розголошення комерційної таємниці; 3) схилення до розголошення комерційної таємниці; 4) неправомірне використання комерційної таємниці. Неправомірне збирання комерційної таємниці. Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, які відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю). Схилення до розголошення комерційної таємниці. Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомими у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, які відповідно до чинного законодавства становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю). Неправомірне використання комерційної таємниці. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю. Розголошення комерційної таємниці. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, які відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомими у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю). Здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями й об'єднаннями громадян, які не є хозяйнуючими суб'єктами, спричиняє накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч мінімумів прибутку громадян, не оподатковуваних податком.