- •1 Поняття приватного права. Право Приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2.Європейські системи приватного права.
- •3.Цив право,як галузь права. Предмет,метод,функції цив.Права.
- •4.Цивільне право як наука та навчальна дисципліна.
- •5.Поняття цивільного законодавства. Акти цив законодавства.
- •6. Загальна характеристика цку.
- •7. Дія цивільних законів у часі,у просторі та за колом осіб.
- •8. Застосування цив законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цив правовідношення.
- •10. Елементи цив правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12.Види цив правовідносин.
- •13,14. Виникнення, зміна, припинення цивільних правовідносин.Поняття юридичних фактів.Юридичний склад.Види юридичних фактів.
- •15.Загальні положення про фізичну особу.
- •16.Визначення,характерні риси та зміст цив правоздатності.Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17.Дієздатність громадян.Обсяг дієздатності ф.О.
- •18.Обмеження дієздатності ф.О.Визнання ф.О недієздатною.
- •19.Поняття та значення місця проживання.
- •20.Визнання громадянина безвісно відсутнім.Оголошення громадянина померлим.
- •21.Опіка та піклування
- •23. Філії та представництва юридичних осіб.
- •29.Об’єднання громадян як суб’єкти цивільного права.
- •31. Держава як суб’єкт цивільного права. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет.
- •32.Загальні принципи та форми участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •34.Поняття об’єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав(правовідносин).
- •35.Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •41.Умовні правочини. Відмова від правочину.
- •43.Види та підстави недійсності правочинів.
- •44.Поняття, зміст та підстави відносин представництва.
- •45.Суб'єкти представництва. Повноваження представника
- •46.Види представництва. Співвідношення інституту представництва з суміжними інститутами.
- •47.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •48. Поняття ,форма та строк довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •49.Поняття та значення строків та термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строків.
- •50. Класифікація строків та термінів у цивільному праві.
- •51.Поняття та види позовної давності. Початок та кінець течії позовної давності.
- •Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо).
- •52.Зупинення, переривання та відновлення строків позовної давності.
- •53.Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •54.Загальні положення про особисті немайнові права. Види та зміст особистих немайнових прав.
- •55.Здійснення та захист особистих немайнових прав.
- •56. Особисті немайнові права , що забезпечують природнє існування фізичної особи.
- •57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •58.Загальна характеристика та види речових прав.
- •59.Поняття власності та право власності. Види права власності.
- •60.Субєкти та об’єкти права власності. Зміст.
- •61. Способи набуття права власності.
- •62.Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •63. Поняття захисту права власності . Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності»
- •64. .Способи захисту права власності.
- •66. Право власності на житло.
- •67.Загальна характеристика та види прав на чуже майно
- •Стаття 399. Припинення права володіння
- •68. Сервітути .Поняття та види
- •69.Емфітевзис.
- •70. Суперфіцій. Володіння і право володіння.
- •71. Похідні речові права(право повного господарського відання, право оперативного управління).
- •72. Захист прав на чужі речі.
- •74. Загальна характеристика права спільної часткової власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній частковій власності.
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •75. Загальна характеристика права спільної сумісної власності. Виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.
- •76. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності. Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
- •Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •78. Загальна характеристика авторського права. Стаття 437. Виникненняавторськогоправа
- •1. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.
- •79. Субєкти та об’єкти авторського права. Співавтормтво. Стаття 433. Об'єкти авторського права
- •Стаття 435. Суб'єктиавторськогоправа.
- •Стаття 436. Співавторство
- •80. Особисті немайнові права автора (Стаття 438 )
- •81. Суміжні права: поняття та види. Стаття 449. Об'єкти суміжних прав
- •Стаття 450. Суб'єктисуміжнихправ
- •Стаття 451. Виникненнясуміжнихправ
- •Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав
- •Стаття 453. Використаннявиконання
- •Стаття 454. Використання фонограми, відеограми
- •Стаття 455. Використання передачі (програми) організації мовлення
- •Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
- •82. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок.
- •Стаття 458. Право на наукове відкриття
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 463. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Стаття 469. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •Стаття 472. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 473. Суб'єкти права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції
- •Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції
- •1. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.
- •Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.
- •Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •84. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин та географічне значення. Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 486. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом
- •Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення е виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом.
- •Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •85. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та торговельну марку. Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування
- •Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.
- •Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними
- •1. Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
- •86. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Стаття 505. Поняттякомерційноїтаємниці
- •Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади
- •Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •1. Строкчинностіправаінтелектуальноївласностінакомерційнутаємницюобмежуєтьсястрокоміснуваннясукупностіознаккомерційноїтаємниці, встановленихчастиноюпершоюстатті 505 цк.
- •87. Поняття та види цивільно-правової відповідальності.
- •88. Умови цмвільно-правової відповідальності.
- •89. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Принцип повного відшкодування.
43.Види та підстави недійсності правочинів.
Окремі види недійсних правочинів
У залежності від підстав визнання правочину недійсним розрізняють:
правочини з дефектами суб’єктного складу;
правочини з дефектами волі;
правочини з дефектами форми;
правочини з дефектами змісту та порядку укладення правочину.
До правочинів з дефектами суб’єктного складу належать правочини, вчинені малолітньою (ст. 221 ЦК), неповнолітньою особою (ст. 222 ЦК), фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена (ст. 223 ЦК), за межами їх цивільної дієздатності та ін..
Правочини, які вчинені вищеназваними особами за межами їх цивільної дієздатності (наприклад, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника або правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності), може бути згодом схвалений відповідно їх батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, піклувальником чи опікуном.
Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.
У разі відсутності схвалення правочин, вчинений малолітньою особою є нікчемним. Однак на вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
У разі відсутності схвалення правочину, вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, він за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.
До правочинів з дефектами суб’єктного складу відноситься також правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії).
Такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
При цьому, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Правочинами з дефектами волі є правочини, укладені під впливом помилки (ст. 229 ЦК), обману (ст. 230 ЦК), насильства (ст. 231 ЦК), тяжкої обставини (ст. 233 ЦК).
Правочин, який вчинено під впливом помилки.
Помилка – це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Тобто для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Вчинення правочину під впливом обману
Обман має місце тоді, коли одна сторона умисно вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Правочин, який вчинено під впливом насильства.
Насильство – це психічний або фізичний тиск на особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (побиття, катування, загроза вчинення таких дій у майбутньому).
При цьому не обов’язкового, щоб насильство здійснювалося іншою стороною правочину. Достатньо, щоб вона знала про насильство з боку інших осіб і використала цю обставину в своїх інтересах.
Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини
Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються двостороння реституція. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Правочини з дефектами форми.
Недодержання сторонами простої письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Основні негативні наслідки для сторін такого правочину полягають у тому, що у разі заперечення його учасниками вчинення правочину або оспорювання окремих його частин рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Визнання існування правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Однак для деяких правочинів спеціальним законом може передбачатися недійсність на випадок недодержання простої письмової форми.
Наприклад, згідно зі ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання (неустойка, порука, застава тощо), вчинений з недодержанням простої письмової форми є нікчемним.
Із цього правила є виняток.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину
У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
За певних обставин відсутність необхідного нотаріального посвідчення правочину може бути компенсована судовим рішенням
Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Правочини з дефектами змісту та порядку укладення правочину
Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (ст. 232 ЦК).
Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК).
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Недійсним визнається судом фіктивний правочин (ст. 234 ЦК).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ст. 235 ЦК).
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.