61. Способи набуття права власності.

Підстави набуття права власності — це передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником.    Підстави набуття права власності в науці цивільного права традиційно поділяють на первісні і похідні.    Первісними підставами є такі, за яких право власності на річ виникає у суб'єкта вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ.    До первісних способів набуття права власності належать: виготовлення або створення нової речі (виробництво); переробка речі (специфікація); привласнення загальнодоступних дарів природи; знахідка; скарб; бездоглядні домашні тварини; набуття права власності на річ за набувальною давністю, тобто по закінченні певного часу, особою, яка відкрито, добросовісно і безперервно володіла чужою річчю.    Похідними підставами набуття права власності вважаються такі, за яких право власності у суб'єкта виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника (купівля-продаж, поставка, контрактація, дарування, міна та інші договори із передачі майна у власність, а також спадкування за заповітом).    Особливим способом набуття права власності є приватизація державного майна.

62.Стаття 346. Підстави припинення права власності

1. Право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати особі знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених зако­ном. Аналізуючи зміст коментованої статті, можна дійти висновку, що всі підстави при­пинення права власності в залежності від характеру їх припинення можна поділити на: 1) добровільне припинення права власності, що відбувається за волею власника шля­хом передачі майна іншим суб'єктам на підставі цивільних правочинів (договорів купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, ренти тощо), а також шляхом прива­тизації — передачі державного чи комунального майна у власність недержавним юри­дичним та фізичним особам. Відчуження власником свого майна полягає в тому, що власник шляхом волевиявлення реалізує своє право щодо розпорядження належною йому річчю, визначаючи її подальшу юридичну та фактичну долю. Волевиявлення власника, який відчужує право власності на річ, є узгодженим з волевиявленням особи, якій зазначена річ передається у власність. 2. Ч. 2 коментованої статті визначає, що право власності може бути припинено і в інших випадках, встановлених законом. У зв'язку з цим можна дійти висновку, що перелік під­став припинення прав власності не є вичерпним. Аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що існують і інші підстави припинення права власності (зокрема, реприва­тизація, націоналізація та ін.