114. Незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 кку)

Об’єктом злочину є порядок збереження лікарської таємниці, який забезпечує належний стан здоров’я громадян.

Його предметом є лікарська таємниця – певним чином задокументована інформація про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина.

Об’єктивна сторона злочину характеризується діянням у виді розголошення лікарської таємниці, тяжкими наслідками, а також причиновим зв’язком між діянням та наслідками. Розголошення означає, що особа, яка зобов’язана зберігати відповідну інформацію в таємниці, незаконно ознайомлює з нею сторонніх осіб або своєю поведінкою створює умови, які надають стороннім особам можливість ознайомитися з відповідними відомостями.

Тяжкими наслідками розголошення вказаних відомостей можуть бути визнанні самогубство чи самоскалічення потерпілого, серйозне загострення його хвороби в наслідок переживань. Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є медичні працівники та інші особи, у тому числі і службові, яким відповідна інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків.

З суб’єктивної сторони цей злочин характеризується змішаною формою вини: прямим або непрямим умислом до діяння і необережністю до його наслідків.

115. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

116. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кку) .

Основним безпосереднім об’єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Додатковим факультативним об’єктом злочину можуть бути життя, здоров’я особи, громадська безпека тощо.

З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконне позбавлення волі людини (незаконним позбавленням волі є у всіх випадках, коли воно здійснюється не відповідно до КУ, ЗУ, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ). Обов’язковою ознакою складу злочину у цій формі є місце. Ним можуть бути як приміщення (кімната, камера тощо) чи комплекси приміщень (підвал багатоповерхового будинку, лікарня), так і інші місця (транспортний засіб) чи місцевості (скеля, острів); 2) викрадення людини означає заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного певного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею до іншого, і може виразитись у формі: 1) відкритого заволодіння нею; 2) таємного заволодіння; 3) заволодіння людиною, вчиненого шляхом обману чи зловживання довірою; 4) заволодіння людиною в результаті вимушено-добровільної передачі її винному під погрозою насильства над її батьком, усиновителем, опікуном, піклувальником, вихователем тощо, або під погрозою насильства над особами, близькими для останніх, або розголошення відомостей, що ганьблять їх, пошкодження чи знищення їх майна.

Закінченим злочином викрадення людини є з моменту заволодіння нею.

Суб’єкт злочину загальний. Проте суб’єктом цього злочину не можуть бути особи, яким відповідно до закону надане таке право.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви незаконного позбавлення волі можуть бути різними крім суспільно корисних. Ставлення особи до тяжких наслідків передбачених ч.3 ст.146 може бути тільки необережним.

Кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення людини є вчинення їх: щодо малолітнього; із корисливих мотивів; щодо двох або більше осіб; за попередньою змовою групою осіб; способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; із заподіянням потерпілому фізичних страждань; із застосуванням зброї; протягом тривалого часу.

Особливо кваліфікованими видами є: вчинення цього злочину організованою групою; спричинення ним тяжких наслідків.