107. Погрози вбивством (ст. 129 кку)

Об’єктом злочину є особиста безпека особи.

З об’єктивної сторони злочин виявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі : усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.

Погроза вбивством має бути реальною і конкретною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з’ясування форми, характеру, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо. Особливе значення при цьому має сприйняття погрози самим потерпілим, а також і присутніми при цьому іншими особами.

Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: членом організованої груми; з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості (ч.2 ст. 129)

108. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст. 130 кку)

Об’єктом злочину виступають життя та здоров’я особи.

Об’єктивна сторона злочину виражається у: 1)поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 1 ст. 130); 2) зараженні іншої особи ВІЛ або вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу (ч. 2 ст. 130); 3) зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 4 ст. 130).

Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 і ч. 3 ст. 130, спеціальний – це осудна особа, якій виповнилось 16 років, яка хворіє на невиліковну інфекційну хворобу (у т. ч. ВІЛ-інфікований) і знає про це (про можливі джерела відповідної обізнаності особи)

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1ст.130, характеризується умислом, на що вказує використання звороту «свідоме поставлення». Для суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2ст.130, характерна необережність у виді злочинної самовпевненості. Субєктивна сторона злочину. Передбаченого ч.4 ст.130, характеризується умислом. Змістом якого є створення небезпеки для життя людини.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч.2ст.130, є зараження: двох або більше осіб; неповнолітнього (ч.3 ст.130). Свідоме поставлення в небезпеку зараження вірусом невиліковної інфекційної хвороби та умисне зараження таким вірусом, вчинене стосовно різних осіб, має кваліфікуватись за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.130 і ч.4 ст.130.

109. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кку)

Об’єкт злочину – здоров’я особи.

Об’єктивна сторона злочину полягає у зараженні іншої особи венеричною хворобою (до венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом і вражають передусім органи сечостатевої системи: сифіліс, гонорея).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу (матеріальний склад). При цьому слід враховувати наявність у таких захворюваннях інкубаційного періоду різної тривалості, а також те, що передача особі мікробів-носіїв венеричної хвороби в силу індивідуальних особливостей організму конкретної особи може і не потягти за собою реального розладу її здоров’я. якщо особа діяла з прямим умислом заразити іншу особу венеричною хворобою, однак потерпілий не захворів, вчинене має кваліфікуватись за відповідними частинами інших статей ККУ (ст..15, ч.1 або 2 ст.133).

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку, хворіє на венеричну хворобу і знає про наявність у неї цієї хвороби.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом або злочинною самовпевненістю. Психічне ставлення винної особи до тяжких наслідків (ч.3 ст.133) може характеризуватися тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб або неповнолітнього (ч.2 ст.133), а особливо кваліфікуючою ознакою – спричинення цим злочином тяжких наслідків (ч.3 ст.133).

До тяжких наслідків слід відносити, зокрема, смерть людини, втрату будь-якого органу або його функцій, втрату репродуктивної здатності, психічну хворобу або інший розлад здоров’я поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності або непоправне знівечення обличчя.