105. Умисне тяжке тілесне пошкодження (ст. 121 кку).

Об’єктом злочину є здоров’я особи.

Обов’язковою ознакою цього злочину є потерпілий.

Об’єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причино вий зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.

Тілесне ушкодження – це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних тощо.

Відповідно до ст.. 121 тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження: небезпечне для життя в момент заподіяння чи таке, що спричинило: втрату будь-якого органа чи його функцій; психічну хворобу; інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; переривання вагітності; непоправне знівечення обличчя.

Закінченим цей злочин є: у разі визнання умисного тілесного ушкодження тяжким за ознакою його небезпечності для життя в момент заподіяння – з моменту вчинення такого діяння; у всіх інших випадках – з моменту настання наслідків, зазначених у ч. 1 ст.121.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом до діяння і наслідків (за винятком психічного ставлення до наслідків у виді смерті – воно є необережним).

Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку – коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч. 2 ст. 121)

Кваліфікованими видами умисного тяжкого тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення його: способом, що має характер особливого мучення4 групою осіб; з метою залякування потерпілого або інших осіб; з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості; на замовлення; спричинення ним смерті потерпілого.

106. Побої та мордування (ст. 126 кку).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я особи. Додатковим факультативним його об’єктом можуть виступати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканість.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) завданні удару, побоїв або 2) вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла, що завдає фізичного болю.

Побої – це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень.

Інші насильницькі дії – це інші, крім удару і побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати зокрема, у : щипанні. Викручуванні кінцівок, защемлені тієї чи іншої частини тіла за допомогою будь-яких пристроїв, здушуванні шиї, вириванні волосся, дії на тіло термічними факторами тощо.

Завдання удару, побоїв, інших насильницьких дій утворюють склад злочину, передбаченого ст.. 126, за двох умов, а саме тоді, коли вони: 1) завдали потерпілому фізичного болю; 2) не спричинили тілесних ушкоджень.

Злочин вважається закінченим з моменту завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом. При завданні удару, побоїв або вчинені інших насильницьких дій, що мають характер мордування або вчиняються з метою залякування потерпілого чи його близьких, умисел може бути лише прямим.

Кваліфікованими видами злочину (ч.2 ст. 126) є вчинення описаних у ч. 1 цієї статті діянь: що мають характер мордування; групою осіб; з метою залякування потерпілого чи його близьких; з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.