- •1. Питання, що виносяться на екзамен з дисципліни Кримінальне право України
- •Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •Система кримінального права України.
- •Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •Джерела кримінального права України.
- •Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •Чинність кримінального закону у просторі.
- •Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).
- •Поняття злочину та його ознаки.
- •Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів.
- •Кримінальна відповідальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •Поняття складу злочину та його значення.
- •Елементи та ознаки складу злочину.
- •Види складів злочинів.
- •Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •Поняття об'єкта злочину та його структура.
- •Класифікація об'єктів злочинів.
- •Родовий та видовий об'єкти злочинів (поняття, значення).
- •Безпосередній об'єкт злочину (поняття, значення).
- •Предмет злочину.
- •Об'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.
- •Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).
- •Осудність.
- •Вік, по досягненню якого, особа може нести кримінальну відповідальність.
- •Спеціальний суб'єкт та його види.
- •Суб'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •Поняття вини та її форми.
- •Умисел та його види.
- •Необережність та її види.
- •Випадок ("казус") та його характеристика.
- •Мотив злочину та його види.
- •Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •Перевищення меж необхідної оборони.
- •Крайня необхідність.
- •Затримання особи, яка вчинила злочин.
- •Фізичний або психічний примус.
- •Діяння, пов’язане з ризиком.
- •Виконання наказу або розпорядження.
- •Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •Закінчений злочин.
- •Готування до злочину.
- •Замах на злочин.
- •Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.
- •Співучасть у злочину (поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).
- •Форми співучасті.
- •Види співучасників.
- •Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •Причетність до злочину та її форми.
- •Множинність злочинів (поняття, форми).
- •Повторність злочинів та її різновиди.
- •Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежування кваліфікації діяння за правилами сукупності та конкуренції норм.
- •Суть і мета покарання.
- •Перелік основних і додаткових видів покарань.
- •Позбавлення волі (характеристика).
- •Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відповідальність від ухилення від відбування цього покарання).
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (характеристика).
- •Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •Конфіскація майна (характеристика).
- •Обмеження волі ( характеристика )
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів (умови, порядок, принципи і межі).
- •Призначення покарання за сукупністю вироків (умови, порядок, принципи і межі).
- •Обставини, які пом’якшують покарання.
- •Обставини, які обтяжують покарання.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію чи акта помилування.
- •Види звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосування).
- •Амністія. ( Поняття, порядок застосування ).
- •Помилування. ( Поняття, порядок застосування ).
- •Види покарання для неповнолітніх.
- •Судимість та її правові наслідки.
- •Строки погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Система Особливої частини кримінального права та Кримінального Кодексу України.
- •Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.
- •Юридичний склад злочину: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 кку)
- •Державна зрада (ст. 111 кку)
- •Посягання на життя державного чи громадянського діяча (ст. 112 кку)
- •Шпигунство (ст. 114 кку)
- •Загальна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи
- •Умисне вбивство (ст. 115 кку)
- •Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 кку).
- •Вбивство через необережність (ст. 119 кку)
- •Умисне тяжке тілесне пошкодження (ст. 121 кку).
- •Побої та мордування (ст. 126 кку).
- •Погрози вбивством (ст. 129 кку)
- •Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст. 130 кку)
- •Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кку)
- •Залишення в небезпеці (ст. 135 кку)
- •Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 кку)
- •Порушення прав пацієнта (ст. 141 кку)
- •Незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 кку)
- •Незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 кку)
- •Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.
- •Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кку) .
- •3Ахоплення заручників (ст. 147 кку)
- •Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 кку)
Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
Обставини, що виключають злочинність діяння, — це передбачені КК, зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальністю особи за завдану шкоду.
КК у Розділі VIII Загальної частини формулює види обставин, що виключають злочинність діяння, — це:
необхідна оборона (ст. 36); уявна оборона (ст. 37); затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38); крайня необхідність (ст. 39); фізичний або психічний примус (ст. 40); виконання наказу або розпорядження (ст. 41); діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42); виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).
Ознаки обставин, що виключають злочинність діяння:
1) всі вони являють собою свідомі і вольові вчинки людини у формі дії (наприклад, необхідна оборона) чи бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги під час виконання наказу).; 2) зовнішня подібність (збіг) фактичних, видимих, об’єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину; 3) обставини, що розглядаються, мають незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди. Така правомірність ґрунтується або на суб’єктивному праві, або на юридичному обов’язку, або на владних повноваженнях; 4) ці обставини є суспільно корисні, тобто такі, що відповідають інтересам особи, суспільства або держави; 5) кримінально-правові наслідки полягають у тому, що вчинення таких діянь, якщо вони відповідають приписам закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.
Значення наявності цих обставин у КК полягає в тому, що вони:
1) чітко розрізняють злочинний прояв від правомірного діяння, яке схоже на нього, а отже, забезпечують законність і справедливість рішення відносно поведінки конкретної особи, що не завжди очевидно;
2) сприяють підвищенню правової активності та правової свідомості громадян і службових осіб, які потребують законодавчих гарантій своєї захищеності в разі завдання ними шкоди під час здійснення свого права або виконання службових чи громадських обов’язків;
3) мають важливе профілактичне значення.
Необхідна оборона та умови її правомірності.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч. 1 ст. 36 КК).
Право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним, абсолютним правом людини. У ч. 2 ст. 36 КК зазначено, що кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися по допомогу до інших осіб чи органів влади.
Необхідна оборона є суб’єктивним правом людини, а не її обов’язком. Вона може реалізувати його в межах вимог закону, виходячи зі своєї оцінки реалій конкретної ситуації.
У той же час для певного кола осіб необхідна оборона є обов’язком, ухилення від якого тягне відповідальність. Так, працівник міліції зобов’язаний захищати осіб, на яких вчиняється напад, а також і самого себе, суспільні й державні інтереси згідно з Законом «Про міліцію» та прийнятою ним Присягою. Військовослужбовець, що знаходиться на варті, повинен захищати об’єкт, що охороняється, згідно зі Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, присягою Українському народові та отриманим наказом начальника.
Умови правомірності необхідної оборони:
1. Посягання повинно бути суспільно небезпечним, тобто загрожувати тяжкими наслідками важливим суспільним цінностям — життю, здоров’ю, власності, державному керуванню тощо. Це означає, що за своїм характером і можливими наслідками воно підпадає під ознаки кримінально-правових норм.
2. Посягання повинно бути наявним, тобто розпочатим, або таким, яке неминуче має початись.
Суспільно небезпечне посягання має початковий і кінцевий моменти. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент суспільно небезпечного посягання, а й за наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з’ясування цього необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підставу особі, котра захищається, сприймати загрозу як реальну.
3. Своєчасність оборони. Дії особи, яка захищається, визнаються правомірними лише у разі, коли вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання.
Кінцевий момент посягання визначається тим, що загроза небезпеки минає повністю й остаточно: напад припинено самим посягаючим чи йому покладено край захистом (затримання, втеча нападника тощо).
4. За необхідної оборони заподіяння шкоди можливе тільки тому, хто посягає. Шкода, що завдається тому, хто посягає, може характеризуватися позбавленням його життя, нанесенням тілесного ушкодження, знищенням або пошкодженням його майна.
5. Необхідна оборона може здійснюватися для захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави. Тобто особа вправі захищати не тільки власні інтереси, а й інтереси інших громадян, суспільства та держави, а відповідні службові особи зобов’язані це робити в межах своїх повноважень.
6. У процесі необхідної оборони не повинно бути перевищення її меж (ексцесу оборони).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 і 124 КК.
Умови, за яких необхідна оборона неможлива:
1) під час правомірних дій, які не є суспільно небезпечними, посадових осіб (працівників міліції, судових виконавців і т. ін.);
2) під час нападу неосудного, про що знає той, хто захищається. У разі незнання особа, на яку здійснюється напад, має право захищатися за правилами крайньої необхідності;
3) при нападі тварин, які нападають самі;
4) у разі провокації необхідної оборони.
Провокацією необхідної оборони називають такі дії, які вчиняються з метою викликати на себе напад, аби потім була можливість помститися, посилаючись на те, що був змушений оборонятися, тобто знаходився в стані необхідної оборони.