Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kriminalne_pravo_VIDPOVIDI_1.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
697.34 Кб
Скачать
  1. Затримання особи, яка вчинила злочин.

Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, котра вчинила злочин, і доставляння її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (ч. 1 ст. 38 КК).

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, котра вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Затримання особи, котра вчинила злочин (злочинця), є суспільно корисним діянням, оскільки воно запобігає вчиненню ним нових злочинів.

Обставини правомірності затримання особи:

1. Особа, яка підлягає затриманню. Особа, яка затримується, повинна вчинити злочин, а не будь-яке інше правопорушення.

2. Характер та тяжкість вчиненого злочину. Не може бути правомірним затримання особи, що вчинила злочин, за який законом не передбачаються такі покарання, як арешт, обмеження чи позбавлення волі (наприклад, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК)).

3. Своєчасність затримання. Затримання можливе лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання. Злочинець може бути затриманий і через деякий час після вчинення злочину. Але таке затримання може бути проведене тільки уповноваженою особою (наприклад, працівником міліції). Затримання, здійснене через деякий час особою, яка не має для цього підстав, тобто не безпосередньо після вчинення злочинного посягання, неправомірне.

4. Відношення до вчинюваного злочину особи, що затримує. Може здійснюватись як потерпілим або його родичами, так і іншими особами (свідками), а також представниками правоохоронних органів.

5. Характер дій під час затримання. Затримання злочинця поля­гає в діях потерпілих або інших осіб, пов’язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди. Але затриманий злочинець за першої ж реальної можливості повинен бути переданий органам влади.

6. Затримання повинно здійснюватися без перевищення заходів, необхідних для цього.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону «Про міліцію» працівник міліції як крайній захід має право застосувати вогнепальну зброю для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину і котра намагається втекти. З цього приводу Пленум Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. пояснив, що працівники міліції, інші представники влади, природоохоронних органів, воєнізованої охорони, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків заподіяли шкоду нападникові чи затриманому, не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли з дотриманням закону.

Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, котра вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне відповідальність за статтями 118 і 124 КК (ч. 2 ст. 38 КК).

Завдання злочинцю фізичної шкоди після його затримання є розправою, яка кваліфікується як умисний злочин на загальних підставах.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]