- •1. Питання, що виносяться на екзамен з дисципліни Кримінальне право України
- •Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •Система кримінального права України.
- •Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •Джерела кримінального права України.
- •Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •Чинність кримінального закону у просторі.
- •Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотна сила).
- •Поняття злочину та його ознаки.
- •Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів.
- •Кримінальна відповідальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •Поняття складу злочину та його значення.
- •Елементи та ознаки складу злочину.
- •Види складів злочинів.
- •Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •Поняття об'єкта злочину та його структура.
- •Класифікація об'єктів злочинів.
- •Родовий та видовий об'єкти злочинів (поняття, значення).
- •Безпосередній об'єкт злочину (поняття, значення).
- •Предмет злочину.
- •Об'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •Причинний зв'язок та його кримінально-правове значення.
- •Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).
- •Осудність.
- •Вік, по досягненню якого, особа може нести кримінальну відповідальність.
- •Спеціальний суб'єкт та його види.
- •Суб'єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •Поняття вини та її форми.
- •Умисел та його види.
- •Необережність та її види.
- •Випадок ("казус") та його характеристика.
- •Мотив злочину та його види.
- •Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •Перевищення меж необхідної оборони.
- •Крайня необхідність.
- •Затримання особи, яка вчинила злочин.
- •Фізичний або психічний примус.
- •Діяння, пов’язане з ризиком.
- •Виконання наказу або розпорядження.
- •Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •Закінчений злочин.
- •Готування до злочину.
- •Замах на злочин.
- •Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.
- •Співучасть у злочину (поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).
- •Форми співучасті.
- •Види співучасників.
- •Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •Причетність до злочину та її форми.
- •Множинність злочинів (поняття, форми).
- •Повторність злочинів та її різновиди.
- •Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежування кваліфікації діяння за правилами сукупності та конкуренції норм.
- •Суть і мета покарання.
- •Перелік основних і додаткових видів покарань.
- •Позбавлення волі (характеристика).
- •Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відповідальність від ухилення від відбування цього покарання).
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (характеристика).
- •Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •Конфіскація майна (характеристика).
- •Обмеження волі ( характеристика )
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів (умови, порядок, принципи і межі).
- •Призначення покарання за сукупністю вироків (умови, порядок, принципи і межі).
- •Обставини, які пом’якшують покарання.
- •Обставини, які обтяжують покарання.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію чи акта помилування.
- •Види звільнення від покарання та його відбування.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосування).
- •Амністія. ( Поняття, порядок застосування ).
- •Помилування. ( Поняття, порядок застосування ).
- •Види покарання для неповнолітніх.
- •Судимість та її правові наслідки.
- •Строки погашення судимості.
- •Зняття судимості.
- •Система Особливої частини кримінального права та Кримінального Кодексу України.
- •Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.
- •Юридичний склад злочину: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 кку)
- •Державна зрада (ст. 111 кку)
- •Посягання на життя державного чи громадянського діяча (ст. 112 кку)
- •Шпигунство (ст. 114 кку)
- •Загальна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи
- •Умисне вбивство (ст. 115 кку)
- •Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 кку).
- •Вбивство через необережність (ст. 119 кку)
- •Умисне тяжке тілесне пошкодження (ст. 121 кку).
- •Побої та мордування (ст. 126 кку).
- •Погрози вбивством (ст. 129 кку)
- •Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ст. 130 кку)
- •Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кку)
- •Залишення в небезпеці (ст. 135 кку)
- •Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 кку)
- •Порушення прав пацієнта (ст. 141 кку)
- •Незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 кку)
- •Незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 кку)
- •Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.
- •Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кку) .
- •3Ахоплення заручників (ст. 147 кку)
- •Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 кку)
Перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 і 124 КК.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України зазначається, що для встановлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони слід враховувати не лише відповідність чи не відповідність знаряддя захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил нападаючих і тих, хто захищається, а саме: місце і час, раптовість нападу, неготовність до його відбиття, кількість нападаючих і тих, хто захищається, їх фізичні дані (вік, стать, інвалідність, стан здоров’я) та інші обставини.
За законом ексцес оборони можливий там, де тому, хто посягає, заподіяна тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження), котра явно не відповідала чи небезпеці посягання, чи обстановці захисту. Особа, котра захищається, повинна усвідомлювати явну невідповідність тяжкої шкоди, що заподіюється нею тому, хто посягає. Вирішальним тут виступає суб’єктивне ставлення особи, котра захищається, до завданої шкоди, перевищення меж необхідної оборони може мати місце лише за наявності умислу.
Отже, перевищення меж необхідної оборони — це умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно недомірної небезпечності посягання або явно невідповідної обстановці захисту.
Верховний Суд України роз’яснює, що розгляд справи передбачає обов’язкове з’ясовування, чи мала особа, котра захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами, із заподіянням нападаючому меншої шкоди, і чому не використала такої можливості.
Крайня необхідність.
Крайня необхідність — це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо ця шкода в даній обстановці не могла бути відвернена іншими засобами і якщо заподіяна шкода рівнозначна або менш значна, ніж шкода відвернена
Частина 1 ст. 39 КК установлює, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для відвернення небезпеки, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
У ч. 2 ст. 39 перевищення меж крайньої необхідності (ексцес крайньої необхідності) визначається як умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Для громадянина дії, вчинені у стані крайньої необхідності, є реалізацією його суб’єктивного права, а для певних категорій службових осіб (працівників міліції, пожежної охорони тощо) — обов’язком.
Умови наявності крайньої необхідності:
1. Небезпека може загрожувати особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави.
2. Загроза має бути наявною. Небезпека повинна загрожувати саме правоохоронюваним інтересам. Такими, насамперед, є піддані небезпеці інтереси особи (наприклад, життя, здоров’я, недоторканність, особиста свобода, статева свобода жінки, майнові, житлові, політичні та інші охоронювані законом права та інтереси).
3. Крайня необхідність здійснюється заподіянням шкоди третім особам, не винним у виникненні небезпеки. У стані крайньої необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави, суспільства або особі.
4. Крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб’єкта. Подібні дії за зовнішніми своїми ознаками здатні підпадати під різні види злочинних посягань. Так, умисне знищення або пошкодження чужого майна підпадає під ознаки ст. 194 КК, а розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, під погрозою вбивства, підпадає під ознаки злочину, передбаченого в ст. 328 КК, тощо.
5. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку може тягнути відповідальність на загальних засадах.
6. Небезпеку у даній обстановці не можна було відвернути іншими засобами, тобто без завдання шкоди.
7. Не повинно бути допущено перевищення меж крайньої необхідності. Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності закон визначає як обставину, що пом’якшує покарання (п. 8 ч. 1 ст. 66 КК).
Не може бути визнано правомірним заподіяння шкоди, яка є рівнозначною відвернутій шкоді. Скажімо, знищення чужої автомашини для врятування своєї і тим більше позбавлення когось життя для врятування власного.
Частина 3 ст. 39 КК встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Відповідно до ст. 445 ЦК шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою, яка її заподіяла. Враховуючи обставини, за яких була заподіяна шкода, суд може покласти обов’язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, яка заподіяла шкоду, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.