94. Зняття судимості.

Відповідно до ст. 91 КК зняття судимості можливе:

1) після відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;

2) якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

3) після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК.

Порядок зняття судимості встановлюється КПК України.

95. Система Особливої частини кримінального права та Кримінального Кодексу України.

Особлива частина Кримінального кодексу — це система норм, що встановлюють, які саме конкретні суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань і в яких межах можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили. В Особливій частині КК наводиться вичерпний перелік злочинів, які заборонені кримінальним законом під загрозою покарання. Іншими словами, тільки діяння, передбачене відповідною статтею Особливої частини КК, може вважатися злочином.

Норми Особливої частини розташовані у окремих розділах Кодексу за певною системою та у певній послідовності. Ця система має такий вигляд: Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України. Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи. Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи. Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Розділ VI. Злочини проти власності. Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності. Розділ VIII. Злочини проти довкілля. Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки. Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва. Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності. Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення. Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж. Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності. Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя. Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Уважне вивчення наведеної вище системи приводить до висновку, що вона побудована головним чином за родовими об'єктами злочинів. В окремі розділи Особливої частини КК об'єднуються норми про відповідальність за злочини, які посягають на один і той самий родовий об'єкт. Найменування відповідних розділів Особливої частини КК здебільшого прямо вказують на цей об'єкт.

Систематизація всіх злочинів за їх об'єктом має важливе значення. Насамперед, сама система побудована таким чином, щоб забезпечити виконання завдань, визначених у ч. 1 ст. 1. Поділ злочинів за їх об'єктом у відповідних розділах КК має й істотне кодифікаційне значення.

Розташування у системі Особливої частини норм про відповідальність за окремі злочини за їх об'єктом має неабияке значення для правильного застосування закону, тлумачення його дійсного змісту, орієнтування у самому Кодексі.

Всі норми Особливої частини КК за своїм змістом можна поділити на три групи: заборонні, роз'яснювальні та заохочувальні. Переважну більшість становлять заборонні норми (норми-заборони), що забороняють певні вчинки людей (злочинна дія або злочинна бездіяльність) під загрозою застосування особливого виду державного примусу — кримінального покарання. Заборонні норми за своєю структурою поділяються на диспозиції і санкції. Роз'яснювальні норми пояснюють певні поняття, розкривають зміст термінів, що вживаються у КК. У КК також міститься багато заохочувальних норм, сутність яких полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її посткримінальної поведінки.