32. Суб'єкт злочину (поняття, ознаки).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може настати кримінальна відповідальність.

Законодавче визначення дає можливість виділити три обов’язкові ознаки, що характеризують суб’єкта злочину. Це: фізична особа; осудна особа; особа, що досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Перелічені ознаки, які характеризують суб’єкта злочину, є обов’язковими для будь якого злочинного діяння. Крім зазначених ознак, є ще додаткові, факультативні ознаки, які називають спеціальними, які властиві не всім злочинам.

Відповідно до чинного КК суб’єктами злочину можуть бути (ст. ст. 6, 7, 8):

а) громадяни України; б) особи без громадянства; в) іноземці (крім дипломатичних представників іноземних держав та інших осіб, що мають дипломатичний імунітет).

33. Осудність.

ст. 19 КК, де закріплено, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Таким чином, осудна особа - це фізична особа, яка за віком і станом психічного здоров’я може усвідомлювати свої діяння (усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпеку) і керувати ними під час вчинення злочину.

Питання про осудність особи виникає лише при вчиненні нею злочину. Тільки осудні особи здатні правильно усвідомлювати сутність вчиненого злочину, а також характер покарання, його вид, соціальне призначення. Зі станом осудності пов’язана реалізація мети кримінального покарання.

Осудність - це нормальний психічний стан людини, характерний для її певного віку. Вона характеризується двома критеріями: юридичним і медичним.

Юридичним критерієм: 3 ознаки - 1) інтелектуальна – визначає можливість особи усвідомлювати характер своїх діянь та їх суспільну небезпечність; 2) вольова – свідчить про здатність особи керувати своїми діями під час вчинення злочину; 3) емоційна – емоційний стан особи на момент вчинення злочину.

Медичним критерій характеризує здоровий стан психіки особи під час вчинення нею злочину, відсутність певних психічних захворювань, тобто можливістю повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто усвідомлювати як фактичну сторону, так і суспільну небезпеку свого діяння, а також керувати своїми діями.

Ч. 2 ст. 19 КК дає нормативне визначення поняття неосудності – це такий стан особи, коли особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними, внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. 2 критерії: медичний – належить 4 групи захворювань: 1) група – хронічне психічне захворювання (це розлад психічної діяльності, який має тривалий характер, проявляє тенденцію до наростання хворобливих проявів і фактично є невиліковним – шизофренія, епілепсія, сифіліс мозку,прогресивний параліч тощо); 2) група – тимчасовий розлад психічної діяльності (це група захворювань, які тривають короткий час і підлягають лікуванню – реактивний стан, гострий алкогольний психоз, патологічне сп’яніння, патологічний афект тощо); 3) група – недоумство (це патологічний стан обумовлений ураженням головного мозку під час пологів або набутий у ранньому дитинстві у разі хворобливого стану психіки дитини – 3 стадії: дебільність, імбецильність, ідіотія); 4) група – інший хворобливий стан (розлади психіки, які виникли внаслідок перенесення тяжких інфекційних захворювань – нервово-психічні розлади у наркоманів у період абстенції, психічні зміни особистості, які виникають на тлі глухонімоти). Юридичний – свідчить про нездатність особи усвідомлювати фактичний характер своєї поведінки, її суспільну небезпечність та керувати нею.

Обмежена осудність - характеризується таким станом психіки, коли особа під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не здатна повною мірою усвідомлювати характер власної поведінки та/або керувати нею (встановлюється судово-медичною експертизою). Не звільняються від кримінальної відповідальності, вона відстрочується на період лікування.