7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.

ЗЧ ККУ містить норми загального значення; їхня дія поширюється на всі приписи ОЧ ККУ. Норми ЗЧ вміщені в 15 розділах і складають в сукупності 108 статей

ОЧ складається з 20 розділів і містить 339 статей; Крім ЗЧ та ОЧ, КК України містить Прикінцеві та перехідні положення, які складаються з 2 розділів, а також додаток з Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. Якщо після прийняття КК його доповнено новими нормами, то вони включаються до КК у вигляді окремих статей, яким дають номер найбільш споріднених із ними статей КК. Кримінально-правова норма має трьох ланкову структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Гіпотезу, тобто умову, за якої застосовується правова норма, для кожної статті ОЧ КК виступає норма ст.. 2 КК, яка встановлює загальні підстави кримінальної відповідальності, тобто у статтях ОЧ містяться лише диспозиція та санкція. Норми ж ЗЧ санкцій не містять. Диспозиції описують стандарти злочинної поведінки певного виду. Для опису ознак складу конкретного злочину використовується один із видів диспозицій: просту, описову, відсильну, бланкетну. Проста диспозиція називає лише склад злочину і не розкриває його змісту. Описова диспозиція називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст, дає його визначення. Відсильна диспозиція ознаки певного складу злочину найчастіше називає у перш частині статті або називає лише сам склад злочину, а ознаки вказує в наступній частині статті. Бланкетна диспозиція називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів. Санкції використовуються для визначення виду і розмірів покарання, бувають двох видів: відносно визначені та альтернативні. Відносно визначена санкція передбачає покарання певного виду вказуючи або не вказуючи текстуально його нижню межу, але обов'язково вказуючи його верхню межу. Якщо ж текстуально нижча межа санкції не вказана, то нижча межа покарання певного виду встановлюється на підставі певної статті ЗЧ КК, яка регламентує даний вид покарання. Альтернативні санкції передбачають не один, а два чи більше видів покарань, з яких суд може призначити лише одне. В історії радянського кримінального законодавства відомі інші види санкцій: 1)невизначена-строки покарання не визначались; 2) абсолютно визначена-строк покарання встановлював конкретно.

8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.

За своїм змістом певні кримінально-правові норми не завжди сприймаються однозначно. Застосування кримінального закону передбачає необхідність його тлумачення, тобто з’ясування волі законодавця, усвідомлення змісту закону, точне пояснення вживаних термінів.

За суб’єктом тлумачення поділяють на: офіційне (легальне) тлумачення – це тлумачення чинних законів або їх окремих положень спеціально на те уповноваженим офіційним органом – конституційним Судом України (ч.2 ст.147 КУ); судове (казуальне) тлумачення – найбільш розповсюджене тлумачення – має 2 види: 1) тлумачення, яке дається судом (суддею) будь-якої інстанції при розгляді конкретної кримінальної справи 2) тлумачення, яке дається на базі вивчення й узагальнення судової практики у Постановах Пленуму Верховного Суду України. Це тлумачення носить рекомендаційний характер; доктринальне (наукове) тлумачення – роз’яснення чинного кримінального законодавства фахівцями у галузі кримінального права, котре дається у підручниках, монографіях, статтях, лекціях, виступах наукових і практичних працівників на науково-практичних конференціях тощо; автентичне тлумачення – це тлумачення, котре дає сам орган, що прийняв закон.

За способами тлумачення поділяються на: філологічне (граматичне) тлумачення – полягає у з’ясування змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і понять) із використанням правил граматики – синтаксису, орфографії і пунктуації; системне тлумачення – це з’ясування змісту відповідного положення кримінального закону шляхом зіставлення його з іншими положеннями даного чи будь-якого іншого закону, визначення юридичної природи та місця цього положення в системі кримінального права, а інколи – і в усій національній правовій системі; історичне тлумачення – це з’ясування соціальних передумов, які зумовили прийняття закону про кримінальну відповідальність, завдань, котрі ставить законодавець, приймаючи закон, відмінності нового закону від того, що діяв раніше; логічне тлумачення – полягає у з’ясуванні змісту закону та обсягу його правової регламентації за допомогою категорій логіки.

За обсягом тлумачення може бути: буквальне – полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми у точній відповідності тексту закону. За буквального тлумачення зміст певної ознаки або всієї норми закону збігається з її словесним викладенням; обмежене тлумачення – полягає у наданні дії закону вужчих меж, аніж передбачає буквальний зміст певної кримінально-правової норми. Цей вид тлумачення застосовується у випадках, коли закон про кримінальну відповідальність недостатньо визначає якусь ознаку складу злочину; поширювальне тлумачення – полягає у тлумаченні більш широкого змісту кримінально-правової норми (але в рамках закону) порівняно з буквальним його текстом.