58. Співучасть у злочину (поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки).

Співучасть у злочині — це умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину в учиненні умисного злочину (ст. 26 КК).

Об’єктивні ознаки співучасті: 1) наявність двох чи більше суб’єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного і того умисного злочину; 2) спільна участь у вчиненні злочину.

Спільна участь у вчиненні злочину передбачає:

1) вчинення злочину загальними зусиллями всіх співучасників;

2) вчинюваний злочин є одним (спільним) для всіх співучасників;

3) спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину;

4) причинний зв’язок між діянням усіх співучасників і загальним злочинним результатом.

Суб’єктивна ознака співучасті виявляється в умисній формі вини, що передбачає: 1) наявність умислу кожного з учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності); 2) наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця; 3) єдність наміру всіх співучасників вчинити один і той же злочин; 4) єдність злочинного інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального злочинного результату.

Інтелектуальний момент умислу співучасників полягає в усвідомленні кожним з учасників факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого злочину, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їх діях тощо.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення одного злочинного результату.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного злочину — готування, замаху, безпосереднього виконання об’єктивної сторони злочину (приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого злочину.

59. Форми співучасті.

Форма співучасті — це об’єднання співучасників, які розрізняються за характером ролей, що ними виконуються, за стійкістю об’єктивних зв’язків між собою.

Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників:

1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою.

Залежно від способу взаємодії співучасників:

1) співвиконавство (ч. 2 ст. 27); 2) співучасть з розподілом ролей.

За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочину: Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об’єд­нання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однакові ролі. Наслідки простої співучасті настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Така форма співучасті має два види: група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності, як організована група і злочинна організація.

За стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу розрізняють (ст. 28 КК):

1) групу без попередньої змови; 2) групу з попередньою змовою; 3) організовану групу; 4) злочинну організацію.

Група осіб без попередньої змови — це два чи більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК).

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину кількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).Домовленість повинна бути до початку вчинення злочину (на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин).

Організована група — це стійке об’єднання кількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох або більше злочинів; 3) стійкість такого об’єднання; 4) об’єднаність злочинів спільним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК) — це стійке, ієрархічне об’єднання кількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп.

Створення злочинної організації та участь в ній являють собою закінчений злочин. Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об’єднання його керівнику, зв’язки між вищими та нижніми ланками об’єднання, загальновизнані правила поведінки і обов’язковість їх дотримання учасниками злочинної організації.

В КК передбачається кримінальна відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК). Спеціальними видами злочинної організації є створення банди (ст. 257 КК), створення терористичної групи чи організації (ст. 258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260).

В групі осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, можуть бути тільки співвиконавці, вчинення злочинів за попередньою змовою або вчинення організованою групою може мати форму простої та складної співучасті, вчинення злочину злочинною організацією — тільки з розподілом ролей.