35. Інвентаризація грошових коштів в касі та відображення в обліку Ії результатів

Інвентаризація касової готівки та грошових документів проводиться з метою контролю за їх фактичною наявністю та збереженням. Така інвентаризація повинна проводитись на кожному підприємстві в терміни, встановлені керівником (але не рідше одного разу на квартал). Перед тим, як приступити до перевірки, інвентаризаційна комісія повинна одержати у касира звіт по касі на момент інвентаризації, перевірити його і встановити правильність виведеного залишку грошових коштів.

Комісія перевіряє фактичну наявність грошових коштів і цінних паперів (акцій, облігацій, чекових книжок тощо), що можуть зберігатися в касі.

Далі фактична наявність грошових коштів та інших цінностей в касі порівнюється з даними про їх залишки, зафіксовані в бухгалтерських регістрах.

В період інвентаризації в касі можуть знаходитись частково оплачені платіжні відомості на виплату зарплати, допомог та на інші виплати, а також різного роду тимчасові, належним чином не оформлені розписки про отримання працівниками підприємства грошей з каси. Виплати по платіжних відомостях, які оплачуються частинами, можна прийняти до заліку, про що робиться відмітка в акті; суми розписок до наявного залишку сальдуватися не повинні.

При перевірці фактичної наявності грошових документів встановлюється сума, автентичність кожного документу і правильність його оформлення. Перевірка здійснюється по окремих видах документів із зазначенням в акті назви, номера, серії купюри і загальної суми.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою отримувача у видатковому касовому ордері або в іншому документі, який його замінює, вважається недостачею і стягується з касира. Наявні грошові кошти, не оформлені ПКО, вважаються лишками в касі і зараховуються до доходу підприємства. Результати інвентаризації оформлюються актом, в якому зазначаються виявлені недостачі або лишки грошових коштів, їх сума, причини виникнення. Акт складається в 2-х примірниках: один передається до бухгалтерії, а другий залишається у касира.

В акті відображається фактична наявність коштів, поштових марок, розрахункових чекових книжок та інших грошових документів, встановлена при інвентаризації і за обліковими даними. При цьому використовуються дані касових книг, відомостей аналітичного обліку грошових документів, описів з обліку цінних паперів. Якщо цінні папери зберігаються в депозитарії, то їх наявність підтверджується випискою депозитарія. Іноземна валюта записується в акті за курсом, який діє на день інвентаризації.

36. Загальне поняття про дебіторську заборгованість, визнання і класифікація

Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами найчастіше складає значну частку в структурі активу балансу підприємства. Створення значних її обсягів викликає низьку платоспроможність підприємства.

Облікові принципи, якi використовуються при обліку дебіторської заборгованості:

1. Принцип нарахування; 2. Принцип відповідності; 3. Принцип обачності. ; 4.Принцип постійності або послідовності.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо: 1)існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; 2) може бути достовірно визначена її сума.

Зауважимо, що відповідно до ПСБО 13 дебіторська заборгованість є фінансовим активом.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Одним із завдань організації бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами є правильний вибір ознак класифікації дебіторської заборгованості, що повинні відповідати чинному законодавству. Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

При віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за можливістю погашення класифікується за трьома напрямами

Нормальна - дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість у її погашенні боржником

Сумнівна - Дебіторська заборгованість щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником

Безнадійна -Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її непогашенім боржником (недо­статність майна боржника у разі визнання його банкрутом, дія форс мажорних обставин, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників) або строк позовної давності якої закінчився