Тема 13. Організація туристичного обслуговування, його контроль, облік та розрахунки

13.1. Організація, облік та контроль туристичного обслуговування.

13.2. Види та форми розрахунків за туробслуговування.

13.3. Організація роботи представництва турпідприємства за кордоном.

13.4. Взаємозалік та бартерні відносини в туризмі.

13.5. Оформлення повернення коштів за невикористане обслуговування.

13.1. Організація, облік та контроль на туристичного обслуговування

13.2. Форми та види розрахунків за туробслуговування

Згідно Господарському кодексу України платежі здійснюються в готівковій та в безготівковій формі.

Розрахунки готівкою — це платежі готівковими коштами підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і по операціях, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і іншого майна. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) і фізичних осіб здійснюються також через установи банків шляхом переказу готівкових коштів на користь підприємств (підприємців) і фізичних осіб для сплати будь-яких платежів.

Безготівкові розрахунки — це перерахування визначеної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням під­приємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержу­вачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Форма розрахунків залежить від статусу суб'єктів розрахункових відносин та тих підстав, за яких провадиться платіж.

Розрахунки за участю громадян, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, можуть провадитися готівкою без обмеження суми, або в безготівковому порядку.

Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки громадян-підприємців провадяться, як правило, в безготівковому порядку. Розрахунки цих осіб готівкою суворо регламентовано банківськими нормативними документами. Розрахунки готівкою підприємств між собою, з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, отриманих із кас банків, так і за рахунок готівкового виторгу і здійснюються через касу підприємств із веденням касової книги встановленої форми.

Порядок прийому і видачі готівки, оформлення касових документів, ведення касової книги і збереження грошей визначені «Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі — Положення № 637). Підприємства зобов'язані зберігати свої кошти на поточних рахунках в установах банку. У той же час їм дозволено незначну суму готівки, необхідної для поточних витрат, за­лишати у своїх касах. Ліміти залишку готівки в касі на кінець дня встановлюються для кожного підприємства установою банку. Порядок витрати грошових коштів з виторгу визначено Положенням № 637.

Операції із коштами, що знаходяться в касі власника рахунка, називаються касовими, а документи, їх що оформляють, — касовими документами. Касові операції виконує касир, що є матеріально-відповідальною особою.

Касові операції оформляються спеціальними документами — ордерами, що поділяються на прибуткові (по них гроші приймаються в касу) і видаткові (по них гроші видаються з каси). Касовий ордер — це письмовий наказ касиру зробити операцію, зазначену в ордері. Касові ордери повинні бути заповнені чітко і ясно чорнилом, пастою кулькових ручок чи за допомогою комп'ютера. Ніяких підчищень, помарок чи виправлень, хоча б і обговорених, у цих документах бути не повинно. Бланки касових ордерів нумерують заздалегідь, почи­наючи з першого номера, на початку року і при виписці реєструють у спеціально заведено­му журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Журнал реєстрації ведуть окремо на прибуткові і видаткові касові документи. Без прибуткового касового ордера касир не має права приймати гроші в касу.

У касових ордерах вказують підстави для їх складання та додані до них документи (заяви на прийом грошей, платіжні відомості на видачу заробітної плати й ін.). Прийом готів­ки в касу оформляється прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером чи особою, уповноваженою керівником підприємства. Особі, що внесла гроші в касу, ви­дають квитанцію до прибуткового ордера, завірену печаткою (штампом) підприємства. При надходженні грошей з банку квитанція до прибуткового ордера додається до докумен­тів, що відображають операції по розрахунковому рахунку. Документом, що свідчить про здачу виторгу в установу банку, є квитанція до оголошення на внесення готівки за підпи­сом бухгалтера й касира установи банку, завірена печаткою (штампом) установи банку.

Національним банком України встановлені обмеження щодо суми розрахунку готів­кою одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси і через каси установ банків. Сума таких розрахунків не повинна перевищувати 10 тис. грн протягом одного дня за одним чи кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться винятково в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), із якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Зазначені обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) із фізични­ми особами, бюджетами і державними цільовими фондами, малих і середніх підприємств при використанні наявних засобів, отриманих ними за рахунок кредитної лінії Європей­ського банку реконструкції й розвитку для розвитку дрібних і середніх підприємств. Об­меження також не поширюються на добровільні пожертвування, благодійну допомогу, ви­лучені органами державної податкової служби наявні засоби, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також у випадку використання засобів, виданих на відрядження.

Загальні правила здійснення безготівкових розрахунків установлені ЦК, Законом України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні», а також Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлений Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ № 492 від 12.11.2003 р., а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

Форма розрахунків — різновид зобов'язань платника та обслуговуючого банку по виконанню чи отриманню платежів.

В ЦК міститься перелік найбільш поширених форм розрахунків: платіжними дорученнями; акредитивами; за ін­касо; чеками.Однак допускаються інші форми розрахунків, передбачені законом, банківськими правилами й звичаями ділового обороту.

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосу­ванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Безготівкові розрахунки проводяться через банки, у яких юридичні й фізичні особи мають рахунки.

Підприємства, можуть мати необмежену кількість поточних рахунків. При цьому один із них повинен бути визначений як основний (зокрема, для обліку заборгованості, що підлягає безакцептному стягненню), а всі інші є додатковими. Порядок відкриття додаткового рахунка нічим не відрізняється від відкриття основного, крім того, що протягом 3 днів з моменту відкриття ще одного, крім першого, рахунка, власник рахунка зобов'язаний, визначивши один із них як основ­ний, повідомити про це податковий орган, у якому він стоїть на обліку як платник податків, а також банкам, у яких відкриті всі інші додаткові рахунки. При зміні (закритті) основного рахунка, у випадку якщо власник має податкову заборгованість, він зобов'язаний надати в установу банку, де враховується його податкова заборгованість, письмову згоду податково­го органа за місцем реєстрації і письмову згоду установи банку, де відкривається новий основний рахунок.

Згідно договору на туристичне обслуговування туристичне підприємство надає можливість туристу обрати форму та вид розрахунку і вимає дотримання таких вимог:

турист самостійно сплачує рахунок туроператора;

турист сплачує вартість турпродукту турагенту;

турпідприємство має право приймати від туриста плату за надання турпродукту шляхом безготівкового розрахунку або готівкою;

прийняти від туриста платіж згідно виставленого туроператором рахунку, або авансову частину платежу в розмірі не меншому ніж такий відсоток загальної вартості Турпродукту, який необхідний для покриття штрафних санкцій на випадок відмови від туру на день здійснення бронювання;

передати рахунок туроператора туристу для самостійної оплати, при цьому здійснити всі можливі на розсуд Тур агента заходи які необхідні, у випадку неоплати Туристом, для покриття штрафних санкцій на випадок відмови від туру на день здійснення бронювання.

оплата здійснюється в національній валюті України на розрахунковий рахунок Туроператора згідно виставлених рахунків;

фактом здійснення оплати є наявність коштів на рахунку Туроператора;

ризик затримки здійснення банківських операцій, та пов’язану з цим курсову різницю у випадку зміни валютних курсів, оплачує Турагент;

підтвердженням про здійснення бронювання є рахунок Туроператора на оплату Турпродукту, згідно заброньованої заявки Турагента, виставлений у найкоротші терміни з моменту отримання заявки та не пізніше 72 годин з моменту здійснення бронювання, або підтвердження замовлення на відповідному бланку.

ціну Турпродукту (туристичних послуг) визначається шляхом множення вартості Турпродукту Туроператора в дол. США чи Євро на курс Туроператора на дату виставлення рахунку та на коригуючий коефіцієнт, якщо такий передбачено Туроператором, та про який попереджено Турагента попередньо до підтвердження заявки;

оплата видатків по банківських операціях здійснюється за рахунок Турагента;

несвоєчасна, неповна оплата Турагентом (Туристом) вартості Турпродукта (туристичних послуг), надає Туроператору право відмовити в наданні Турпродукта (туристичних послуг), навіть якщо Турагент вже отримав Підтвердження Заявки;

несвоєчасна чи неповна оплата Турагентом виставленого Туроператором рахунку знімає з Туроператора всю відповідальність, пов'язану з виконанням зобов'язань за Договором на туристичне обслуговування;

кошти, отримані Турагентом від реалізації Турпродукту Туристам, не є власністю Турагента (транзитні кошти) і ввірені йому на тимчасове зберігання до здійснення розрахунків з Туроператором.