Інноваційні центри - це об’єкти інноваційної інфраструктури, діяльність яких сприяє розвитку інноваційної діяльності на національному, регіональному або галузевому рівнях, налагодженню співробітництва і кооперації між навчальними закладами, науково-дослідними та фінансовими установами, приватними дослідниками, винахідниками, промисловими підприємствами та організаціями шляхом надання послуг у сфері інноваційної діяльності інформаційно-довідкового, експертно-консалтингового характеру тощо.

джерела фінансування інновацій пов'язана передусім з пошуком джерел і форм інвестування, які мають забезпечити баланс між інноваційними витратами та фінансовими можливостями.

Венчурний капітал -  капітал, який функціонує у нових сферах діяльності й пов'язаний з великим ризиком. Гроші інвестиційних фондів чи фірм, що спеціалізуються на фінансуванні росту молодих компаній, звичайно за винагороду у вигляді доходу на акціонерний капітал.

Інтелектуальні інвестиції — інвестиції, вкладені в створення інтелектуального продукту.

9. Поняття венчурного капіталу та розвиток інноваційного фінансування

Світовий досвід застосування інноваційної моделі розвитку економіки свідчить, що її невід'ємним елементом є венчурне підприємництво. Венчурне підприємництво виконує функцію прискорювача інноваційного розвитку і здатне не тільки вивести економіку країни на вищий рівень, а й забезпечити прорив вітчизняних технологій на світові ринки.

По своїй економічній природі венчурне фінансуван­ня - сучасний різновид засновництва, тобто створення й роз­витку перспективних фірм, компаній з метою швидкого збіль­шення первісного внеску (засновницького внеску в статутний капітал) і наступної його реалізації по ринковій вартості. Інве­стиції венчурного капіталу пов'язані із тривалими строками, елементами ризику, участю в управлінні компанією та з дохо­дами більшою мірою у формі приросту капіталу, чим у вигляді дивідендів

Інвестиції венчурного капіталу мають наступні основні харак­теристики:

- є довгостроковими - від трьох до семи років;

- об'єкти інвестування- компанії, здатні, на думку венчур­ного капіталіста, до швидкого збільшення власної ринкової вар­тості за рахунок розробки й впровадження інновацій або реінжинірингу бізнес-процесів;

- інвестор за допомогою керуючої компанії здійснює конт­роль над інвестиціями через співробітництво з командою керів­ників компанії з метою надання підтримки й консультацій, що опираються на експертизу, досвід і контакти венчурних капіталі­стів, що збільшує цінність інвестицій;

- доходи від вкладень капіталу більшою мірою мають форму приросту вартості капіталу наприкінці періоду інвестицій.

Венчурне фінансування не торкається всіх елементів інно­ваційного ланцюга, воно починається, як правило, з дослідного виробництва й розробок і закінчується виходом інноваційного товару на ринок, не торкаючись фундаментальних досліджень і питання подальшого розвитку виробництва та реалізації про­дукції.

У силу цього в економіці України для фінансування інноваційних проектів необхідне використання досвіду венчурного фінансування та залучення венчурного капіталу промислово розвинутих країн, які від 80% до 100% приросту валового національного продукту одержують за рахунок комерціалізації нововведень. У 1999 році в Києві почав свою роботу венчурний фонд "Євровенчерз Україна". Розмір Фонду складає 26 млн. євро, які були надані ЄБРР та Голландським Банком Розвитку. Фонд призначений для інвестування у недержавні підприємства України.

10.Характеристика суб'єктів інноваційної діяльності в Україні.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

12 Технополіси і технопарки, їх призначення та напрями діяльності.

Технополіс - це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукоемких технологій на базі тісних відносин з університетами і науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади. Основою технополісу є його науково-дослідний комплекс. Він готує радикальні прориви в технології на основі фундаментальних наукових досліджень міжгалузевого характеру, які визначають перспективи розміщених у ньому виробництв.

Технополіси істотно різняться за масштабами, структурою та обсягом послуг, які надаються, за рівнем наукомісткості, складом учасників. До складу технополісів можуть входити:

◊ науково-дослідні організації та установи;

◊ промислові підприємства;

◊ культурно-побутові об'єкти;

◊ комунальні та інформаційні мережі;

◊ проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;

◊ фінансово-кредитні установи;

◊ торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.

Технопаркові структури - найдоступніша форма комерційної реалізації науково-технічної розробки в країнах розвиненої ринкової економіки. Автор нової ідеї входить до складу технопарку з метою розвитку власного венчурного бізнесу. В основу створення технопарків покладені такі принципы:

◊ координація діяльності та співробітництво таких головних ланок, як наука, вища школа, державний сектор виробництва, приватні компанії, місцеві та регіональні органи управління;

◊ підтримка малого наукомісткого бізнесу;

◊ концентрація і використання ризикового капіталу.

Діяльність технопарку базується на повному використанні існуючих ресурсів для найкращого забезпечення діяльності дрібних венчурних (ризикованих) фірм, які входять до його складу.

Основою ієрархічної будови технопаркових структур є модульний принцип.

13

Головним елементом, який використовується при їх будівництві, є інкубатор. Технопарк є сукупністю таких центрів, кожен з яких реалізує спеціалізований набір інноваційних послуг. Сукупність технопарків, інкубаторів і комплекс різноманітних структур, які забезпечують життя міста, утворюють технополіс. Регіони науки та технології можуть містити технополіси, технопарки та інкубаторії, а також розгалужену інфраструктуру, яка підтримує наукову та виробничу діяльність. Одним із потенційно найефективніших економічних засобів прискореного впровадження інновації га економічного розвитку вважають бізнес-інкубатори.

Головне призначення бізнес-інкубатора — першочергова підтримка малого (переважно інноваційного) підприємництва. Вченим, інженерам, винахідникам, що виявили бажання організувати власний бізнес, надається в інкубаторі пільговий доступ до всього необхідного для здійснення своїх ідей.

Бізнес-інкубатор здає в оренду офісне устаткування і виробничі приміщення на вигідних для підприємств умовах, надає різноманітні офісні послуги, наприклад, можливість користуватися електронним обладнанням (персональними комп'ютерами, копіювальними машинами, телефаксами тощо), канцелярськими послугами. Інкубатори, зазвичай, забезпечують себе на засадах самофінансування. Відомо, що вони бувають трьох типів:

1) безприбуткові - ті, що працюють із залученням коштів місцевих органів влади, які зацікавлені у створенні робочих місць та економічному розвитку регіону;

2) прибуткові — ті, що не надають пільги при здаванні в оренду свого майна (орендарям пропонується широке коло різноманітних послуг, однак сплачують вони тільки ті із них, якими реально скористалися);

3) бізнес-інкубатори при вищих навчальних закладах налають ефективну підтримку підприємствам: необхідні консультації науковців, дослідну та лабораторну базу, обчислювальну техніку, можливість підвищити рівень своїх знань через спілкування з викладачами та користування бібліотекою. Завдяки такій підтримці підприємства опановують високотехнологічну продукцію або займаються комерціалізацією інноваційної продукції, яка розроблена вченими закладу.

В Україні вже створені бізнес-інкубатори при окремих вищих навчальних закладах, а також за ініціативою деяких місцевих органів влади (або за підтримки урядових програм іноземних країн).