4

міністерство освіти І науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

кафедра туризму

К.А. Панасюк

основи туризмознавства

курс лекцій

для студентів денної і заочної форм навчання

напрямку підготовки 6.140103 «Туризм»

Затверджено:

протоколом засідання

кафедри туризму

№___ від 19.03.2012

Донецьк 2012

ЗМІСТ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТУРИЗМ ЯК ВИД ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 5

ТЕМА 1. ФУНКЦІЇ ТУРИЗМУ, УМОВИ ТА ФАКТОРИ ЙОГО РОЗВИТКУ 5

1.1. Туризм як сфера господарської діяльності 5

1.2. Основні поняття та визначення в туризмі 7

1.3. Функції туризму в суспільстві 8

1.4. Чинники розвитку туризму 9

1.5. Туристичний продукт та його складові 10

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 12

2.1. Сегментація ринку туристичних послуг 12

2.2. Соціально-економічне значення сфери послуг 14

2.3. Споживачі й виробники туристичних послуг 19

Рис. 2.1. Складові туристичної інфраструктури 20

2.4. Ресурси туризму 20

2.5. Мотивація та потреби споживачів 22

ТЕМА 3. КЛАСИФІКАЦІЇ В ТУРИЗМІ 25

3.1. Класифікація туризму 25

3.2. Класифікація маршрутів та турів 27

3.3. Класифікація туристичного обслуговування 30

3.4. Класифікація туристичних підприємств 32

3.5. Типи туристів 34

ТЕМА 4. МІЖНАРОДНІ, РЕГІОНАЛЬНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СФЕРИ ТУРИЗМУ 39

4.1. Статистика туризму 39

4.2. Метрологічна структура туризму 42

4.3. Мультиплікативний ефект туризму 45

4.4. Сталий розвиток туризму 47

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 49

ТЕМА 5. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 49

5.1. Періодизація світового туризму 49

5.2. Туристична справа в Росії та Україні 52

5.3. Розвиток туризму на сучасному етапі 54

5.4. Міжнародні організації та їх роль в розвитку туризму 58

ТЕМА 6. СВІТОВА ТУРИСТИЧНА ПОЛІТИКА ТА РОЛЬ ВТО У ЇЇ ФОРМУВАННІ 61

6.1. Туристична політика: визначення та значення 61

6.2. Всесвітня туристична організація 62

6.3. Туристичні прибуття: їх структура 65

6.4. Інтеграційні та глобалізаційні процеси в туризмі 66

ТЕМА 7. ТУРИСТИЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 67

7.1. Структура управління туристичною сферою в Україні 67

7.2. Установи та організації управління туризмом в Україні 68

7.3. Програми розвитку туризму 73

ТЕМА 8. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ 75

8.1. Організаційно-правовий механізм регулювання туристичної діяльності 75

8.2. Соціальний механізм регулювання 76

8.3. Економічний механізм регулювання 77

8.4. Екологічний механізм регулювання 77

8.5. Міжнародне співробітництво 79

ТЕМА 9. ПОРЯДОК ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 84

9.1. Ліцензування в туризмі 84

9.2. Сертифікація та стандартизація в туризмі 87

9.3. Порядок надання туристичних послуг 88

9.4. Правила проведення екскурсійної діяльності 92

9.5. Ліцензування та сертифікація транспортних перевезень 94

9.6. Сертифікація закладів готельного та ресторанного господарства 95

ДОДАТОК 1 97

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 103

Змістовий модуль 1. Туризм як вид господарської діяльності тема 1. Функції туризму, умови та фактори його розвитку

1.1. Туризм як сфера господарської діяльності

1.2. Основні поняття та визначення в туризмі

1.3. Функції туризму в суспільстві

1.4. Чинники розвитку туризму

1.5. Туристичний продукт та його складові

1.1. Туризм як сфера господарської діяльності

Термін «туризм» в міжнародній практиці до цього часу не має однозначного тлумачення. Можна виділити три групи відповідних формулювань.

Перша група визначень розглядає туризм як рекреацію.

Рекреація – це розширене відтворення (відновлення і примноження) фізичних, духовних, інтелектуальних і емоційних сил людини.

Друга група визначень туризму розглядає його, в основному, як форму міграції населення. Тобто – як подорож, поїздку. Наприклад, за ВТО:

Туризм охоплює діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, з діловими та іншими цілями.

І третя група визначень розглядає туризм як галузь економіки і складне соціально-економічне явище, якому властиві єдність і різноманіття різних властивостей і відносин.

Що стосується визначення туризму в ЗУ «Про туризм», то воно більше відноситься до другої групи, але має свої особливості. Уточнення «в місці перебування» означає, що таку подорож можна сплатити на роботі за місцем постійного мешкання мандрівника, наприклад, шляхом оформлення йому відрядження. У визначенні терміну «туризм», яке дає ВТО, вказані вище уточнення відсутні, зате, як вже наголошувалося вище, міститься обмеження туристичної поїздки за часом.

Повернемося до приведених вище визначень терміну «туризм» і звернемо увагу на присутніх в більшості з них загальні ознаки.

По-перше, подорож завжди припускає поїздку за межі звичайного місця існування людини, або, іншими словами, за межі постійного місця проживання.

Правда, відносно того, що вважати «звичайним середовищем», теж немає єдиної точки зору, хоча це поняття відноситься до однієї з найважливіших характеристик туризму. Навколо чого йдуть суперечки?

Згідно рекомендаціям ВТО, місця відвідин по відношенню до, так званому, «звичайному середовищу» характеризується двома параметрами – частотою відвідин об'єкту або місця, що є метою поїздки, і його віддаленістю від «звичайного середовища». Ці, запропоновані ВТО, параметри викликають широкі дискусії серед фахівців. І справді, вони є достатньо спірними. Чому? Як поняття частоти (періодичності) відвідин об'єкту (місцевості), так і поняття «віддаленості» його від постійного місця проживання туриста є вельми відносними. У США, наприклад, це подорож за межі 100 миль.

Прийнявши запропоновані ВТО параметри, туристами не можна вважати, наприклад, жителів прикордонних областей, що щодня (іноді на порівняно невелику відстань) відправляються на роботу в суміжну державу. Але, з іншого боку, туристом не можна вважати і міського жителя, що здійснює щоденні поїздки на роботу з кінця в кінець міста, берега річки або моря, що розтягнувся уподовж, часом на 100 і більше кілометрів.

Таким чином, першою ознакою туризму є переміщення, подорож людини за межі його звичайного місця існування. Тобто туризм, ще раз відзначимо, розглядається як подорож, поїздка.

Другою загальною ознакою різних визначень туризму є наявність мети подорожі.

Третьою ознакою є обмеженість подорожі в часі, що припускає обов'язкове повернення людини до свого постійного місця проживання, або, іншими словами, в звичайне місце існування.

Четверта – загальна ознака туризму – подорож – припускає відсутність оплачуваної діяльності туриста в місцях його перебування по всьому туристичному маршруту. В деяких випадках уточнюють, що оплата діяльності туриста не допускається з джерел, що знаходяться в місцях його перебування.

П'ята ознака декларується в багатьох міжнародних документах, у тому числі і в Декларації прав людини. Вона полягає в тому, що туристична подорож, як правило, здійснюється у вільний від роботи час. Що означає «як правило»? Це означає, що зі всяких правил є виключення. Наприклад, про ділову поїздку на Міжнародну наукову конференцію не можна сказати, що вона відбувається у вільний від роботи час.

Туризм володіє подвійністю внутрішньої природи. З одного боку, туризм є окремим випадком подорожі, з іншого – діяльність з виробництва туристичного продукту. В принципі і подорож, і виробництво турпродукту є діяльність. Проте виробництво – це економічна діяльність і його метою є отримання прибутку, а мета туристичної подорожі – відпочинок, що припускає витрату грошей.

У туристичну діяльність, як в соціально-економічне явище, зараз залучаються різні галузі як матеріального, так і нематеріального виробництва.

Виробництво – це процес створення матеріальних благ, послуг і духовних цінностей, необхідних для існування і стійкого розвитку сфери туризму.

Виробництво буває матеріальним і нематеріальним.

Нематеріальна сфера виробництва це, зокрема, послуги. Вони, у свою чергу, можуть бути фізичного і духовного характеру.

На сучасному етапі розвитку туризму все більшої ваги в цілях подорожі набувають духовні цінності – нові знання, освіта, знайомство з пам'ятниками матеріальної культури людства; екзотика, звичаї й етнографія різних народів і країн світу; культурні, видовищні та спортивні заходи.

Таким чином, надання послуг, пов'язаних з духовними цінностями людства, стало невід'ємною частиною загальних послуг сфери туризму.

З економічної точки зору туристичний бізнес – це різновид торгівлі. Особливість цієї торгівлі полягає в тому, що покупцеві пропонуються не стільки товари у фізичному сенсі, скільки послуги.