8.4. Екологічний механізм регулювання

Екологічний механізм регулювання – це сукупність заходів держави, спрямованих на збереження безпечного навколишнього середовища, захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення, досягнення гармонії у взаємодії суспільства і природи, охорону і раціональне використання природних ресурсів.

Розрізняють два типи екологічної політики – пасивну та активну. Суть пасивної політики полягає у впровадженні заходів щодо стримування негативних впливів на природу. Вона ґрунтується на застосуванні адміністративних інструментів регулювання: екологічних норм і нормативів, дозволів, штрафних стягнень. Активна екологічна політика орієнтується на екологічний моніторинг, на послідовне зменшення негативних впливів на природу в результаті змін у свідомості громадян і товаровиробників.

Державне регулювання охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні здійснюється комплексом заходів правового, адміністративного та економічного характеру, сукупність яких формує екологічну політику держави (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Важелі державного регулювання природоохоронної діяльності

Завданням регіональної політики держави у сфері туризму є забезпечення комплексного і збалансованого розвитку цієї сфери з урахуванням її специфіки й особливостей конкретного регіону. Для цього держава може застосовувати ряд важелів прямого і непрямого впливу (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Важелі державного регулювання туристичного бізнесу в Україні

Таким чином, розвиток туристичного бізнесу в Україні відбуватиметься на ринкових засадах і перебуватиме під регулюванням держави на основі законодавства, національної політики та індикативного планування всіх видів туризму.

8.5. Міжнародне співробітництво

На сьогоднішній день існування міжнародного туризму як однієї з найбільш прибуткових галузей економіки неможливо уявити без міжнародного співробітництва. Співробітництво – це система партнерства на регіональному, державному та міждержавному рівнях. Саме воно забезпечує просування національного туристичного продукту країни на світовий ринок, сприяє залученню його до світового інформаційного простору, набуттю передового досвіду організації туристичної діяльності.

За станом на 1.01.2009 р. укладені 44 міжурядові й міжвідомчі угоди про співробітництво в області туризму, у тому числі 12 – із країнами ЄС. Розроблено проекти міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в області туризму з 20 країнами миру, у тому числі з Алжиром, Аргентиною, Гвінеєю, Індонезією, Іспанією, Італією, Кіпром, Китаєм, Мадагаскаром, Малайзією, Мальтою, Марокко, ОАЕ, Румунією, Саудівською Аравією, Словенією, Тунісом, Філіппінами, Францією, Шрі-Ланкою, які є для України перспективними туристичними ринками.

Співробітництво на двосторонньому рівні базується, насамперед, на проведенні на щорічній основі засідань 13 міжвідомчих робочих груп по туризму й участі в роботі 68 міжурядових комісій, особливо із країнами, з якими створена правова база співробітництва, а також реалізації понад 10 міждержавні, міжурядові й міжвідомчі програми й протоколи довгострокового й середньострокового співробітництва в сфері туризму.

У рамках реалізації міжурядових і міжвідомчих Угод про співробітництво в області туризму утворено 13 міжвідомчих робочих груп по туризму з такими країнами: Австрією, Болгарією, Єгиптом, Латвією, Литвою, Німеччиною, Польщею, Росією, Словаччиною, Словенією, Туреччиною, Угорщиною, Чехією.

У рамках розвитку двостороннього туристичного співробітництва відбуваються важливі візити міністрів туризму й керівників відповідних туристичних відомств, інших державних органів по туризму, які значною мірою сприяє налагодженню конструктивного діалогу, оптимізації взаємодії по забезпеченню стабільних туристичних потоків, збільшенню обсягів туристичних обмінів, підвищенню економічної ефективності туристичних зв'язків (насамперед, з керівниками таких країн-лідерів світового туризму, як Австрія, Болгарія, Росія, Туреччина, Греція, Італія, Німеччина, Франція, Швейцарія, Монако, Польща, Латвія, Литва, Чорногорія, Словенія).

Особлива увага приділяється забезпеченню Дійсного членства України у Всесвітній туристській організації (ЮНВТО), участі в роботі статутних органів ЮНВТО – Генеральної асамблеї, Виконавчого ради (до 2003 р. Україна входила до складу цього керівного органа ЮНВТО) і Регіональної комісії для Європи, інших заходах Організації – всесвітніх туристичних форумах, конгресах, засіданнях, семінарах, конференціях, практикумах, виставках, які відбувалися в країнах миру й були проведені в Україні, а також сплати щорічних членських внесків у бюджет ЮНВТО.

Багатобічне співробітництво розвивається у форматі Ради по туризму Співдружності Незалежних Держав (СНД) – Україна очолювала Раду в періоди з 1993 р. по 1996 р. і з 2000 р. по 2005 р.

Україна плідно співробітничає в рамках Робочої групи по туризму Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Співробітництво України в рамках Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ) в області туризму здійснюється в рамках Робочої групи ЦЄІ по туризму відповідно до Комплексному плану співробітництва України із ЦЄІ.

Державною службою туризму й курортів проводиться системна робота щодо розвитку туристичного співробітництва із країнами ГУАМ, у тому числі участі в засіданнях Робочої групи по туризму ГУАМ.

Євроінтеграційний напрямок заглиблюється, насамперед, з урахуванням завдань адаптації туристичного законодавства України до відповідних Директив і стандартів ЄС; лібералізації прикордонних і митних формальностей для туристів, які здійснюють подорожі між Україною й державами-членами ЄС, які є для України туристичними ринками, що генерують; приведення якості туристичних послуг до міжнародних стандартів, гармонізації системи стандартизації й сертифікації підприємств туристичної й курортної сфери, які надають послуги розміщення й харчування в Україні, з нормами ЄС; залучення фінансової і технічної допомоги з боку ЄС у туристичну й курортну область України щодо реалізації пріоритетних проектів розвитку туризму, у тому числі на регіональному рівні, в області сільського зеленого туризму, малого й середнього туристичного бізнесу, трансграничного співробітництва, розвитку інфраструктури туризму протягом транспортних коридорів, а також популяризації позитивного туристичного іміджу України на європейському ринку.

Передумовою подальшого розвитку національного туризму відповідно тенденціям світового туристичного ринку є залучення до міжнародної законодавчої й нормативно-правової бази туризму, передовим надбанням найбільш розвинених туристичних держав миру, впровадження стандартів якості туристичного обслуговування, прогресивних технологій, передових систем і методів підготовки й підвищення кваліфікації туристичних кадрів, використання можливостей світового інформаційного простору, наукових досліджень, досвіду державного регулювання й стимулювання області туризму, практики створення організаційно-фінансових основ функціонування високорентабельної туристичної індустрії.

При безпосереднім сприянні колишньої Державної туристичної адміністрації України 18 жовтня 2005 р. Україна стала членом Європейської туристичної комісії (ЄТК).

Головною метою ЄТК є створення загального поля європейського туризму через проведення відповідної політики й діяльності, насамперед рекламно-інформаційної, із просування інтегрованого іміджу й корпоративного турпродукту об'єднаної Європи на світовому ринку.

Вступ України в Європейську туристичну комісію є результатом цілеспрямованої й системної діяльності по забезпеченню євро інтеграційних завдань у рамках реалізації державної політики в області туризму з огляду на реальні можливості зміцнення позицій національного турпродукту в європейському просторі, перетворення області на високопродуктивну у тридцятилітній економічні зростання в нашій державі, підтримки регіонів, збільшення валютних надходжень у державний бюджет, створення робочих місць, підвищення рівня життя українських громадян.

Ця подія є першим кроком на шляху входження нашої держави в організаційні структури Європейського Союзу, що має стратегічне значення, з огляду на можливості використання механізмів ЄС, у тому числі фінансових, для підвищення ефективності національної туристичної області, просування українського турпродукту на європейському ринку, впливу на туристичні потоки з погляду їхнього напрямку на розвиток в'їзного туризму в Україну, зміцнення авторитету нашої держави серед європейської спільності, реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави.

Відбувається гармонізація законодавства України в області туризму з директивами й іншими актами ЄС. З метою приведення законодавства в сфері туризму України у відповідність із Директивами ЄС прийнятий Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про туризм" від 18 листопада 2003 р. № 1282-IV, Закон України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 р. № 2026-ІІІ. З обліком євро інтеграційних завдань прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1566 “Об затвердження Положення про Міністерство культури й туризму України”, відповідно до якого Міністерство є спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів, постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2006 р. № 132 “Про затвердження Положення про Державну службу туризму й курортів”, підписаний Указ Президента України від 11 березня 2003 г. № 207 "Про деякі заходи щодо розвитку туристичної й курортно-рекреаційної сфер України" і прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 390-р "Об затвердження заходів щодо розвитку іноземного й внутрішнього туризму". Рішенням Верховної Ради України з 1 січня 2004 р. скасований готельний збір, що підвищив конкурентоспроможність готельних послуг. З метою розвитку ринку послуг, дотримання рівних прав і воль громадян прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1136 “Про забезпечення дотримання законодавства під час надання послуг іноземцям і особам без громадянства” щодо встановлення рівних цін і тарифів на послуги, які надаються як українцям, так і іноземцям і особам без громадянства. Це відповідає світовому досвіду й надає додатковий імпульс розвитку потужного туристичного й курортно-рекреаційного потенціалу України, збільшенню обсягів надання туристичних послуг.

У розвитку міжнародної туристичної співпраці велику роль відіграє державне регулювання у сфері туризму. В Україні воно недосконале і має такі недоліки:

1. постійна реорганізація органу державного управління (1993 р. - Державний комітет України з туризму, 1999 р. – Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, 2001 р. – Державний департамент туризму, 2002 р. – Державна туристична адміністрація України, 2005 р. – Міністерство культури і туризму, 2006 р. – Державна служба туризму і курортів України), 2011 р. – Державне агентство з туризму і курортів, яка створює несприятливі умови для залучення іноземних інвестицій до туристичної галузі,;

2. недостатнє фінансування туристичної галузі обмежує можливості України співпрацювати з міжнародними організаціями, приймати участь у форумах, конференція, симпозіумах, які ними проводяться, що знижує позитивний імідж держави у світовому туристичному співтоваристві, веде до зменшення кількості укладених контрактів, втрати завойованих позицій на міжнародному ринку;

3. слабка нормативно-правова база для діяльності туроператорів.

Для ефективного розвитку співпраці необхідним є:

збільшення обсягу фінансування розвитку галузі на державному та регіональному рівнях ;

створення сильний виконавчий орган в галузі туризму;

при розробці законодавчих актів, що стосуються туризму, слід широко використовувати знання і досвід спеціалістів підприємств туристичної сфери;

сприяння створенню в Україні різноманітних недержавних громадських туристичних організацій, а саме асоціацій по різним напрямках туристичної діяльності (туроператорів, виставкових організацій, туристичних видань), їх входження у світові об'єднання, міжнародні організації та асоціації різного спрямування;

активізація процедури спрощення візового режиму для туристів, що прибувають до України з країн ЄС та інших економічно розвинутих країн;

вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів України через проходження відповідного навчання і стажування у спеціалізованих закладах світу;

відображення в законі «Про туризм» формування представницького обличчя України;

створення наукового центру туризму.

Лише за умови активної державної політики та узгоджених дій усіх органів державної та місцевої влади з розвитку туризму, створення сприятливих правил гри, сприйняття міжнародного туризму як форми розвитку інтеграційних комунікацій, туризм стане потужною національною індустрією, а міжнародні відносини стійкими та міцними.