6.3. Туристичні прибуття: їх структура

Різке зростання кількості подорожуючих було зафіксовано у 70 роки минулого століття, що поясняється загальною індустріалізацією і автоматизацією виробництва. Це, в свою чергу, призвело до вивільнення часу. Так, у 1950 р. подорожували 25,3 млн. осіб, у 2006 р. їх кількість склала 842 млн., тобто виросла більш ніж у 33 рази. За прогнозом ВТО чисельність туристів у 2020 р. складатиме 1,5 млрд. осіб (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Характеристика та прогноз розвитку міжнародного туризму,

1950 – 2020 рр.

Окрім того, тенденція поділу щорічної відпустки на два періоди (наприклад, зимову і літню), поширення авіаперевезень, зниження вартості квитків, також сприяло збільшенню подорожей і зростанню витрат на неї.

Так, у 1950 р. одна подорожуюча особа витрачала в середньому 83,0 дол. США, 1960 р. – 99,56 дол. США, 1970 р. – 107,96 дол. США, 1980 р. – 375,4 дол. США, 1990 р. – 614,78 дол. США, 2000 р. – 701,01 дол. США, у 2006 р. ця сума склала 872,92 дол. США.

Збільшення витрат пов’язано не стільки зі зростанням цін на послуги, скільки з їх розширенням. Якщо раніше у структуру туристичного продукту входили розміщення, харчування і транспортування, то у наші часи туристу пропонують – екскурсійне обслуговування, участь у театралізованих виставах, екстремальні подорожі, азартні ігри, активні розваги на атракціонах та інше. Широке розповсюдження сувенірної промисловості в місцях постійного накопичення туристів, також призводить до збільшення витрат.

Інтеграція України у світову туристичну індустрію (останній прояв це отримання права на проведення фіналу чемпіонату Європи з футболу у 2012 р.) це ще один крок до визнання її розвиненості. Пріоритетність туризму держава підкреслила ще раз у жовтні 2007 р., затвердивши «План заходів щодо підготовки і проведення в 2008 р. року туризму в Україні».

6.4. Інтеграційні та глобалізаційні процеси в туризмі

Термін «глобалізація» (франц. global – загальний, від лат. globus – куля) з’явився у літературі в 1970-х роках на позначення нових стратегій світового виробництва та розподілу сировини, енергії, товарів, фінансів тощо.

Глобалізація є відправною точкою для нового етапу розвитку світу, якому притаманне різке прискорення темпів інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя. Світове господарство на початку ХХІ ст. постає як неподільне глобальне ціле, де постійно відбуваються різнопланові й різноякісні процеси. Транснаціональні корпорації (ТНК), які стали рушійною силою глобалізаційних явищ, перейшли від політики сепаратності до політики співпраці і реалізації спільних економічних проектів та програм.

Зростання попиту на туристичні послуги призвело до утворення гострої конкуренції та поширення багатьох наднаціональних корпорацій у туристичній торгівлі та готельній індустрії. Розповсюджене використання найновітніших технологічних рішень, поряд із іншими сучасними засобами транспорту, комп’ютерними системами бронювання та резервування готелів, продажем туристичних подорожей чи сучасних ліній обслуговування призвело до зародження феномену міжнародного масового туризму, який отримав назву «технізований туризм». Сучасний туризм відкриває особливості масового туристичного продукту разом із його стандартизацією та серійним виробництвом, спеціалізацією та різноманітністю його пропозицій, а також із сучасним продажем та рекламою, часто віртуальною. Розвиток світової економіки туризму є результатом задоволення людських потреб, починаючи з потреби на відпочинок та дозвілля, відновлення фізичних сил, споживацьких потреб і закінчуючи розумовими потребами: новий досвід, сприйняття та пізнання. Значення та роль туризму на регіональному та міжнародному рівнях можна помітити завдяки обсягу туристичних маршрутів, кількості робочих місць у туризмі та суміжних галузях, обсягу валютних надходжень завдяки туризму та витратам на туризм і дозвілля. Нові напрямки та тенденції в міжнародному туризмі є також похідною геополітичних змін.