9. Етапи розв. Психіки: сенсорний, перцептивний, інтелект.

Психіка - субєктнивний образ об’єктивного світу, відображення дійсності у мозку.

У своєму розвитку психіка пройшла 3 етапи.

Сенсорний. Характерною особливістю якого є те, що поведінка тварин зумовлюється дією на організм окремих властивостей предметів, в оточенні яких живуть тварини( світлові, хім.., температурні). Даний етап хар-ний для безхребетних, що живуть у воді, у яких відсутнє предметне сприймання.

Перцептивний. Для якого хар-не від обр. предметів як цілого. Цей етап хар- ий комахам, хробакам, рибам та ін., які вже можуть орієнтуватися серед складних предметів, адаптуватися до мінливих умов існування.

Інтелект – це найвищий щабель розвитку психіки, який дає змогу відображати не тільки окремі якості об’єктів, а й між предметні динамічні відношення, що виступають у вигляді наочних образів( ведмеді, лисиці, вовки, собаки, мавпи).

Даний етап є передісторією розв. і виникнення людс. свідомості.

10. Рефлекторна природа психічного відображення.

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І. Сєченов. У своїх працях він зазначав, що джерелом психічних актів як відображу вальної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку. У своїй відомій праці Рефлекси головного мозку(1863) І.Сєченов писав. Що всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси, що без зовнішнього суттєвого подразнення психічна діяльність неможлива. Вчення І.Сєченова про рефлек-торну природу психіки розвинув І.Павлов у своєму вченні про вищу нервову діяльність.

Етапи психічного відображення:

1.отримання інформації рецептором (подразнення) та передача її від рецептора до мозку

2. переробка інформації

3.вироблення програми реагування

4. контроль і корекція дії

11. Будова нервової системи л.

Нервова с-ма Л. має центральну та периферійну част. ЦНС скл. з головного і спинного мозку, в яких розташ. нервові клітини – нейрони. А периферійна нерв. с-ма скл. із спинномозкових та черепно-мозкових нервів. Мозкові структури утворюються з нервових клітин – нейронів, пов’язаних між собою складною системою відростків, волокон. Місця контактів між нервовими волокнами та клітинами наз. синапсами.

Синапси мають велике значення оскільки утворюють певний барєр на шляху збудження від рецептора до ЦНС, інша частина – від неї до ефекторів, переважна їх к-ть забезпечує зв’язки між різними частинами ЦНС.

Периферійна нервова сист. скл. з спинномозкових та черепно-мозкових нервів. Спинний мозок являє собою довгой тяж, розташований у хребетному каналі. Він поєднує гол. моз. та периферійну нервову систему, його волокна передають інформацію від гол. моз. до тіла і назад. Спинний мозок самостійно здійснює лише дуже прості рефлекси, зокрема колінний рефлекс. Входячи в череп, спин. моз. розширюється і створ. стовбур мозку, в якому містяться структури, що відповідають за осн. фізіолог. ф-ї: дихання, травлення, робота серця. Гол. моз. скл. з довгастого мозку, варолієвого містка, середнього мозку, проміжного моз., мозочка та великих півкуль. Довгастий мозок, вар оліїв міст, середній і проміжний мозок утворюють стовбур гол. моз. Цей стовбур не лише забезпечує вегетативні ф-ї, а й підтримує тонус мязів кістяка, реалізує рефлекси боротьби із земним тяжінням, рефлекси орієнтації у просторі та природжені рухи.