Модуль 2. Характеристика та організація процесу економічного навчання

Тема 1. Нормативно-методичне забезпечення процесу навчання

1. Поняття нормативно-методичного забезпечення освітнього процесу

2. Концептуальні основи економічної освіти

3. Навчальний предмет. Інструктивно-методичне забезпечення

навчального предмету

1. Поняття нормативно-методичного забезпечення освітнього процесу. Як і будь-яка система в суспільстві, система освіти регулюється законодавчою базою. Це закони, накази, постанови Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України, Кабінету міністрів України, президента України стосовно освіти, навчання тощо. В першу чергу це - Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», які будуються на основоположних статтях Основного закону України - Конституції України.

Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рів­ня загальноосвітньої підготовки громадян України визна­чає державний стандарт загальної середньої освіти, ос­новоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. Він дає ці­лісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; визначає гранично допустиме тижневе навантаження уч­нів для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету. Інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент. Ва­ріативну складову формує навчальний заклад з урахуван­ням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра.

Державний стандарт загальної середньої освіти - звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти і гарантії держави щодо її здобуття.

Логіка кожного навчального предмету повинна відобра­жати зміст науки, оптимальну логіку викладання навчаль­ного матеріалу, напрямки практичного використання знань; проблемність викладання, реалізацію між предметних зв'язків тощо.

Раціональна організація навчального процесу потребує керування між предметними зв'язками через розробку навча­льних програм курсу та їх взаємного узгодження.

Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові. навчальні плани для різних типів загальноосвітніх нав­чальних закладів, які трансформують зміст шкільної ос­віти у площину навчальних предметів і курсів. Місцеві органи управління освіти можуть доповнювати їх за ра­хунок годин варіативної частини навчальних предметів і курсами, специфічними для даного регіону.

Навчальний план - документ, що визначає структуру навчального року, містить назви дисциплін з визначенням годин, які відводяться на її вивчення (в вищих навчальних закладах кредитів) по роках та семестрах вивчення; визначено всі види робіт з кожної дисципліни та передбачена на них кількість годин. Навчальний план складається з двох частин:

1.Обов'язкові навчальні дисципліни;

2. Вибіркові навчальні дисципліни (в загальних закладах освіти - факультативні навчальні дисципліни).

У навчальних планах шкіл усіх типів, в яких врахо­вано вітчизняний, зарубіжний досвід і результати нау­кових експериментів в Україні, виокремлено два компо­ненти: державний і шкільний.

Державний компонент (розробляє Міністерство освіти і науки України). Має забезпечити соціально необхідний для кожної людини обсяг і рівень знань, умінь і навичок. Він складається з таких предметів і курсів (освітні галу­зі): «Суспільствознавство» - історія України, всесвітня іс­торія, українознавство, основи суспільствознавства, пра­ва, економіки, «Людина і світ». «Мови і літератури» - українська мова, українська література, іноземна літера­тура, література і мова національних меншин. «Культурознавство» - мистецтво, художня культура, основи етики і естетики. «Природознавство» - природознавство, фізи­ка і астрономія, хімія, біологія і екологія, географія. «Ма­тематика» - математика, алгебра, геометрія. «Фізична культура і здоров'я» - фізична підготовка, допризовна під­готовка юнаків, безпека життя і діяльності Людини, валеологія. «Технології» - трудове навчання, виробничі технології, основи виробництва, інформатика. На держав­ний компонент припадає 80% навчального часу, з яких 35% відведено на вивчення суспільно-гуманітарних нав­чальних дисциплін, 25 - природничо-математичних, 16 - оздоровчо-трудових, 5% - естетичних наук.

Відповідно до кожної дисципліни розробляються та затверджуються навчальні програми. Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати нав­чальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і дру­горядного матеріалу, реалізовувати між предметні зв'язки та ідею взаємозв'язку науки, практики і виробництва; формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

Навчальна програма з дисципліни (робоча програма) визначає її зміст, завдання вивчення, можливості оцінювання навчальної діяльності студентів/учнів. Структура навчальної програми: вступ (мета викладання дисципліни, завдання вивчення курсу, предмет навчальної дисципліни, навички та уміння, якими має володіти студент (учень) внаслідок вивчення дисципліни); тематичний план дисципліни (розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять, тематична структура дисципліни, розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять відповідно до навчального плану); зміст дисципліни за темами; плани лекцій; плани семінарсько-практичних занять (плани уроків, уроків-практикумів); самостійна робота студентів/учнів; індивідуально-консультативна робота; методики активізації процесу навчання; система поточного модульного контролю та підсумкового контролю; основна література, додаткова література.

Відповідно до навчальних програм створюють підруч­ники і навчальні посібники.

Календарний план - нормативний документ (внутрішній навчальний документ), що складається у відповідності із навчальним планом і навчальною програмою, що діє в даному навчальному закладі. Він являє собою план роботи вчителя, що відображає в собі перелік тем; дату проведення уроків та відповідно класи; кількість годин на вивчення теми, відзначається тип уроку та фіксується домашнє завдання до кожного уроку.

План-конспект уроку (заняття) - специфічний акт прийняття рішення з конструювання загальної розумово-зорової або письмової моделі взаємодії викладача і учнів в ході заняття. Основою слугують мета, задачі, реальний час уроку (заняття), а також принципи, методи і зміст навчально-виховної діяльності вчителя і навчально-пізнавальної діяльності учнів.

2. Концептуальні основи економічної освіти. Необхідно знати, що окрім нормативних документів, які регулюють навчальний процес, вчитель/викладач повинен знати які існують концептуальні положення щодо вивчення економіки. Одним із нормативних документів економічного навчання є «Концепція неперервної освіти з економіки». В «Концепції» обґрунтовано необхідність системного підходу до організації неперервної освіти з економіки. Замість оглядового, конспективного курсу, розрахованого на півроку - рік, як це почали практикувати, авторський колектив пропонує запровадити вивчення економіки, як базової дисципліни, протягом 5-6 років (4 роки в загальноосвітній школі й рік або два у вищих навчальних закладах освіти). Для цього основи сучасних економічних знань концентруються у таких п’яти комплексах:

• Родинна економіка (сімейна економіка) – 8 клас;

• Економіка підприємництва – 9 клас;

• Економічна система суспільства – 10 клас;

• Міжнародна економіка – 11 клас;

• Основи ринкової економіки – 1-2 курси вищих навчальних закладів неекономічного спрямування.

1. Сімейна економіка

Людина та її потреби, сім’я - основна «економічна» ланка, грошові доходи людини, сімейний бюджет, сім’я і ринок, сімейна економіка й економіка суспільства.

2. Економіка підприємництва

Підприємництво, його економічні та соціальні функції, види підприємництва, процес виробництва, управління підприємством, фонди і ресурси підприємства, економічні показники діяльності підприємства, людина на підприємстві, підприємство в ринковому середовищі.

3. Економічна система суспільства

Економічний потенціал суспільства й економічна політика держави, економічні функції держави, макроекономічне регулювання ринкової економіки, фінансова система, грошово-банківська система, система соціального партнерства, управління економікою на державному та регіональному рівнях.

4. Міжнародна економіка

Міжнародні економічні відносини і світовий ринок, міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу та робочої сили, світова валютна система, міжнародна економічна інтеграція, зовнішньоеко­номічна політика України.

Для вищих навчальних закладів, які готують фахівців для невиробничої сфери:

5. Основи ринкової економіки

Вступ до економіки, ринок, його функції; моделі ринкової еконо­міки, попит і пропонування, ціни і заробітна плата, банки і монетарна політика, економічна нестабільність; інфляція і безробіття, національ­ний дохід і національний продукт, економічна роль держави. [4, с.48].*

Концепція безперервної економічної освіти в Україні передбачає:

1. Створення цілісної системи безперервної економічної освіти, з урахуванням вітчизняного досвіду, національних традицій та тенденцій розвитку системи освіти.

2. Підготовка молоді до рішення економічних проблем різного рівня.

3. Організація профорієнтаційної роботи і відбору здібної молоді для навчання в навчальних закладах економічного профілю.

4. Розробка та втілення державних стандартів економічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для вищих учбових закладів і закладів післядипломної освіти.

5. Вдосконалення мережі закладів економічної освіти, інтеграція вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації для забезпечення освіти робітників економічної сфери.

6. Формування державного замовлення з підготовки таких фахівців.

7. Створення нового покоління навчально-методичної літератури основних економічних курсів для навчальних закладів різних рівнів.

8. Об’єднання зусиль наукових робітників вищих учбових закладів, суспільних організацій АН України, практичних робітників для розробки проблем економічної освіти.

9. Визначення змісту економічної освіти.

Також, треба зробити наголос, що окрім «Концепції» в Україні, в Києві та багатьох інших містах, роз­роблені і запроваджуються програми основ економіки для 1 -3 класів, 5-7 класів, а також різні авторські програми факу­льтативних

__________________

*Аксьонова О. В. Методика викладання економіки /Аксьонова О. В. - К.: КНЕУ, 1998.

занять з економіки (приклад авторської про­грами для факультативних занять з економіки зна­ходиться в методичному кабінеті кафедри соціології, педагогіки та пси­хології кім. 211).

На сучасному етапі в Україні при­діляють велику увагу економічним знанням, тому розробля­ються навчальні програми, які розраховані на різний рівень тих, хто навчається. Починати необхідно з шкільного рівня, Нині в Україні фондом «Відродження» досить широко роз­повсюджений одно семестрові програми для шкіл з прикла­дної економіки, що розроблені «Junіоr Асhіеvеmеnt Іnс». Іс­нують також програми «Вusiness Ваsics» - вступний курс до економіки вільного підприємництва і світу бізнесу для учнів 4-5 класів. Також «Рrоjесt Вusiness» - шкільна факультативна економічна програма, «IА» - поза навчальна економічна про­грама та інші.

Відповідно старшої вікової категорії - це, в першу чергу, факультети післядипломної освіти (ФПО), які надають можливість придбання другої економіч­ної освіти. Також, методичні розробки Центру міжнародної приватної ініціативи (ЦМПІ) «Методи навчання підприєм­ництву» та ін.

Ми вже вели мову про важливий аспект - проблема моральних цінностей в економічній освіті. Останнім часом українські науковці при розгляді даної проблеми, окрім свого бачення вирішення даного питання, посилаються на концепцію гуманітарної освіти культуротворчої моделі, яка розроблена дослідницькою групою під керівництвом А. П. Валіцького. Мета концепції культуротворчої моделі: забезпечити розуміння вихованцями сучасної соціокультурної ситуації в контексті її взаємозв’язку з іншими історичними соціокультурними типами; розвивати здібності адекватно орієнтуватися в ній, гідно діяти, звершуючи усвідомлений, вільний, творчий і відпові­дальний вибір своєї життєвої позиції. Відносно до економічної поведінки культуротворча модель освіти покликана підготувати суб'єктів ринку до «входжен­ня» в економічні відносини з такою системою цінностей, яка буде сприяти зацікавленому використанню і розвитку моральних ресурсів особистості для дося­гнення економічних цілей. Без «забезпечення» моральним змістом такі цінності ринку, як корисність, гроші, успіх, престиж:, влада, можуть слугувати лише за­собом адаптації людини до умов життя. Дійсна ж природа людини полягає в прагненні змінити ці умови і самого себе на основі духовності і реалізації свя­щенних прав людини: на життя, свободу, повагу гідності і щастя (Див. авторську працю – 10).

Як вже зазначалося, необхідно розуміти, що моральні, етичні цінності тісно пов'язані не тільки з економічною освітою, а і з економічною культурою і з культурою суспі­льства в цілому. Тому, економічну освіту необхідно розглядати і пов'язувати з системою економічної культури суспільства.

3. Навчальний предмет. Інструктивно-методичне забезпечення навчального предмету. Ті, хто навчаються, здобувають освіту в процесі вивчення навчальних предметів.

Навчальний предмет – педагогічно обґрунтована система наукових знань і практичних вмінь та навичок, що втілюють основний зміст і методи певної науки. Іноді навчальний предмет може собою являти сполучення різних галузей діяльності або професій (економічне програмування, економічний аналіз тощо). В той же час у сучасній школі навчальні предмети, у своїй більшості, незалежні один від одного. Але між різними спеціальностями, науками, галузями діяльності існує об’єктивний зв’язок. У процесі їх вивчення здійснюються внутрішньо предметні та між предметні зв'язки.

Внутрішньо предметні зв'язки - вибір аспектних проблем, які є наскрізними для конкретної навчальної дисциплі­ни і застосовуються у процесі аналізу більшості явищ, які вивчає дана наука, їх здійснення дає змогу спиратися на попередні знання в процесі засвоєння нового матеріалу, що активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів.

Між предметні зв'язки - узгодженість між навчаль­ними предметами, що дає змогу розглядати факти і яви­ща реальної дійсності з різних точок зору, з позицій різ­них навчальних предметів. Сукупність знань з різних навчальних предметів, роз­криває зв'язки, що виявляються в дійсності. Нерідко одні й ті самі факти, явища різні науки вивчають з різних то­чок зору, в різних аспектах. Пізнання цих зв'язків важ­ливе для формування наукового світогляду школярів. Між предметні зв'язки мають на меті показати і такий їх аспект, коли можливості одного предмета сприяють розв'язанню завдань іншого. Так, математику застосову­ють під час вивчення фізики, хімії, а знання рідної мо­ви допомагає грамотно висловлювати свої думки усно і на письмі з усіх навчальних предметів. Між предметні зв'язки реалізуються за умови, що всі шкільні предме­ти викладають рідною мовою, кожен предмет певною мі­рою спирається на математичний апарат, тому вчитель має врахувати те, що учні вже знають з рідної мови і ма­тематики. Не менш суттєву роль відіграє зв'язок викла­дання природничо-математичних дисциплін з природою і виробництвом, а гуманітарних - із суспільними яви­щами. Дбаючи про це, учитель мусить цікавитися викладанням інших дисциплін, передусім суміжних, врахо­вувати їх особливості у своїй діяльності.

Навчальні предмети поділяються на наступні цикли: природничо-математичні, гуманітарні, трудова і фізична підготовка. В основу такого поділу предметів покладено поділ наук за об’єктом вивчення. Також навчальні предмети поділяють у відповідності із провідним завданням дисципліни, так як саме в даному випадку виявляється найбільш загальне в конструюванні змісту і в організації навчання: навчальні предмети з провідним компонентом – «наукові знання»: фізика, хімія, географія, економіка тощо; навчальні предмети з провідним компонентом «способи діяльності»: іноземна мова, креслення, фізкультура, трудове навчання, інформатика; навчальні предмети з провідним компонентом «художня освіта і морально-естетичне виховання»: образотворче мистецтво, музика.

Зміст навчального предмета охоплює фактичний ма­теріал, що відображає ознаки і властивості предметів, явищ; узагальнені результати суспільно-історичного піз­нання світу - поняття, закони, принципи, основні світоглядні поняття, ідеї, провідні наукові теорії, етичні й естетичні ідеали, правові норми; методи дослідження і наукового мислення (загальні, особливі, часткові), з якими людина вступає у взаємодію (сприймання, відтворення, перетворення).

Поняття - основна форма знань, що відображає іс­тотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ. Зміст поняття - сукупність істотних ознак, власти­востей і відношень предмета думки, відображених у по­няттях. Обсяг поняття - розмаїття предметів, кожний з яких має ознаки, відображені у змісті поняття (наприклад, кінематика - розділ механіки, який вив­чає рух тіл, незалежність від часу величин, що характе­ризують рух і взаємозв'язок між ними).

Закон - необхідні, істотні, стійкі, повторювані від­ношення між явищами об'єктивної дійсності (згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І, навпаки, чим нижча ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього).

Закономірність - підпорядкованість подій, відносна постійність детермінованих чинників, регулярність зв’язку між певними речами.

Теорія - система знань, що описує і пояснює сукуп­ність явищ окремої галузі дійсності й зводить відкриті в ній закони до загальної основи (теорія пружності, тео­рія пластичності та опору матеріалів, атомно-молекуляр­на теорія у природознавстві).

Ідея - вища форма пізнання зовнішнього світу, яка відображає об'єкт і спрямована на його перетворення (фі­зика - важлива складова духовної культури людства).

Конкретний зміст освітнього матеріалу розкривається в підручниках та навчальні посібниках, які створюються відповідно до навчальних (робочих) програм та навчальних планів.

Підручник - це книга, що викладає основний зміст навчального предмета відповідно до навчальної програми.

У підручниках матеріал, що вивчається з кожного предмета, роз­членовується на окремі теми, і дається фактичний його виклад. Підручники містять указівки щодо організації навчальної роботи школярів. Підручник повинен забезпечити науковість змісту ма­теріалу, точність, простоту і доступність його викладу, чіткість формулювання визначень, правил, законів, ідей, точну й доступну мову тексту, правильний розподіл нав­чального матеріалу за розділами і параграфами. Найваж­ливіший матеріал мусить бути проілюстрований схема­ми, малюнками, відповідно структурований та оформле­ний шрифтами.

Для успішного використання підручника в навчаль­ному процесі і вчитель, і учні повинні орієнтуватися в його структурі. Підручник складається з двох компонен­тів: текстового і позатекстового. Перший компонент - основний, додатковий і пояснювальний тексти. До другого належать: а) апарат організації засвоєнні; запитання і завдання; інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки - розв'язання задач, прикладів); таблиці; підписи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи; б) ілюстра­тивний матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, окреслення та ін.); в) апарат, орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

Зміст навчального матеріалу в підручнику може фор­муватися за генетичним (в історичній послідовності), ло­гічним (відповідно до сучасної логічної структури конкретної науки), психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципами, пов'язаними між собою.

Зміст підручника складається з таких компонентів: а) основні факти, принципи, засоби й нові відкриття в науці, доступні учням відповідного типу закладу; б) сві­тоглядно-методологічні та виховні ідеї, зокрема моральні й естетичні ідеали, які можна сформувати конкретним навчальним матеріалом; в) методи наукового мислення і дослідження, що сприяють засвоєнню навчального ма­теріалу; г) знання з історії науки і творчої діяльності її видатних представників, які стимулюють інтерес учнів; д) уміння і навички, що випливають з конкретного нав­чального змісту або необхідні для його засвоєння; є) роз­криття прийомів мислення, логічних операцій, які учень має засвоїти у процесі вивчення змісту підручника.

Більшість шкільних підручників складається з тек­стів емпіричних (відображають факти, явища, події, міс­тять вправи і правила) і теоретичних (містять теорії, ме­тодологічні знання).

За провідним методом викладу матеріалу розрізняють тексти репродуктивні, проблемні, програмовані, ком­плексні. Репродуктивні тексти - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням, відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання. Проблемні - це здебільшого проблемний монолог, у якому для ство­рення проблемних ситуацій висувають суперечності, розв'язують проблему, аргументують логіку розвитку думки, у програмованому підручнику зміст подається частинами, а засвоєння кожного «кроку» інформації пе­ревіряється контрольними запитаннями. Комплексний текст містить певний обсяг інформації, необхідний уч­ням для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного навчання. Текст підручника може бути аналітичним або синтетичним, побудованим де­дуктивним або індуктивним способом. Окрім основних, підручник містить додаткові тексти, мета яких - розширити, поглибити знання учнів з важ­ливих компонентів змісту навчального матеріалу (доку­менти, історичні довідки та ін.).

Запитання і завдання, вміщені у підручниках, за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють на репродуктивні та продуктивні. Репродуктивні потре­бують від учнів відтворення знань без істотних змін. Продуктивні - передбачають трансформацію знань, іс­тотні зміни в структурі їх засвоєння або пошук нових знань.

Одна з вимог до підручника - використання ілюст­ративного матеріалу - зображень, які реалізують нау­ковий педагогічний принцип підручника специфічними засобами наочності. Ілюстрації підручників повинні роз­кривати основний зміст певних елементів програми (про­відні ілюстрації). Вони або рівнозначні тексту, або до­повнюють його, або є об'єктом для запитань, завдань.

Працюючи з підручником, учитель повинен доповню­вати його матеріал додатковою інформацією, оскільки зміст підручника нерідко надто конспективний, і знан­ня, почерпнуті учнями лише з нього, будуть обмеженими. Важливо використовувати на уроці, як додатковий, міс­цевий, краєзнавчий матеріал. Учитель мусить маневру­вати методичними прийомами під час викладу матеріа­лу підручника з огляду на те, що для одних учнів він може бути надто складним, а для інших - легкодоступним, за­надто простим.

Навчальний посібник - це книга, зміст якої або повністю відпо­відає навчальній програмі, або поглиблено розглядає окремі теми на­вчального предмета, або ж містить емпіричний матеріал, що слу­жить закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін. Цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцнен­ню пізнавальних і практичних умінь, прищеплює навич­ки самостійної роботи.

Монографія - (в перекладі з грецької - один пишу) - книга, в якій відображено одноосібну або колективну наукову працю з однієї проблеми.

Підручники і навчальні посібники пишуться на основі монографій визначних учених, які мають хрестоматійний характер.

У науково-популярній книзі в доступній для широкого загалу формі подаються основні теоретичні концепції або гіпотези конк­ретної науки.

Також до інструктивно-методичного матеріалу відносять різноманітні методичні вказівки, методичні рекомендації тощо з різних видів роботи, передбаченої навчальним планом.