31. Мислення як психічний пізнавальний пр-с: поняття, види.

Мислення – узагальнення та опосередкування відображення Л. предметів і явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.

Види:

1. За формою:

наочно-дійове( хар-не тим, що розвяз. розумового завдання міститься в самій діяльності)

наочно-образне(змістом розумов. завдан. є образний матеріал).

словесно-логічне(здійсн. в словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підґрунтя властивого сприймання і уявлення.

2. За характером розв’язуваних задач:

практичне( яке спрямоване на виріш. практичних задач).

Теоретичне( виступає,як процес пізнання і створення законів і права).

3. За ступенем розгортання.

Логічне.

Інтуїтивне

4. За ступенем новизни та оригінальності.

творче( творча діяльн., створення нового).

Репродуктивне: а)реалістичне(спрямоване на зовн. світ); б) аутичне(майже не залежить від дійсності).

5. За способом знаходження рішення мислительної задачі

Конвергентне. (таке мислення має місце при випадковому та раціональному переборі в процесі висування та аналізу гіпотез)

Дивергентне. (таке мислення має місце при систематичному переборі в процесі висування та аналізу гіпотез)

32. Інтелект: поняття, структура

інтелект – це система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності людини до оцінки проблемної ситуації, прийняття рішення щодо способів дій та відповідної регуляції поведінки.

Структура інтелекту. Психологічна природа інтелекту та його адоптивна функція є підґрунтям до визначення структурних компонентів інтелекту.

Інформаційний блок(Відчуття, Сприймання, Пам’ять, Мислення, Уява) - Отримання інформації про умови оточення, утримання інформації у свідомості, вироб-лення відповідного до ситуації способу дій.

Оціночний блок (Емоції, Почуття, Мотиви) - Оцінка ситуації та прийняття рішення щодо вибору відповідного способу дій у даних умовах.

Регулятивний блок (Увага, Воля) - Регуляція поведінки відповідно до умов оточення, ставлення людини до цього оточення та переживання смислу ситуації.

Розвиток інтелекту людини відбувається протягом усього її життя в процесі вирішення проблемних ситуацій. Згідно так званого «закону перепон» розвиток інтелекту має місце у тому випадку, коли людина стикається з певними труднощами на шляху до своєї мети та долає їх, тобто створює та застосовує нові для неї способи дій або коригує ті, які вже є в її досвіді, відповідно до нових ситуацій.

Онтогенетичний розвиток інтелекту людини здійснюється у напрямку від потенційного до актуального інтелекту.

33. Інтелект: поняття, властивості.

інтелект – це система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності людини до оцінки проблемної ситуації, прийняття рішення щодо способів дій та відповідної регуляції поведінки.

Широта - Здатність охоплювати всю проблему в цілому, не упускаючи необхідних деталей.

Глибина - Здатність усвідомлювати сутність предметів і явищ, розуміти причинно-наслідкові зв’язки та закономірності розвитку явищ оточення.

Самостійність - Здатність висувати нові завдання та самостійно знаходити шляхи їх розв’язання.

Гнучкість - Здатність швидко звільнятися від прийомів та способів дій, що були закріплені в минулому досвіді, швидка змінювати дії при зміні ситуації.

Швидкість - Здатність швидко розібратися в новій ситуації, винайти, обміркувати та прийняти нове рішення.

Критичність - Здатність об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, детально і всебічно перевіряти всі положення та висновки, що висуваються.

Допитливість - Здатність до завжди знаходити рішення, яке є найбільш оптимальних для конкретної ситуації.