27. Люблінська унія: причини і наслідки

Окремі спроби відродити колишню владу Києва як центру хоча і були, але успіху не мали. Так, запрошені в 1433 р. князем Свидригайлом татари воювати з польсько-литовськими рядами благоразумно відмовилися. А в 1470 р. після смерті київського князя Симеона Олельковича ця посада залишалася незайнятою.

Проте Кревська унія була лише особистою спілкою, заснованою на шлюбі царюючих персон 2-х держав, зберігши автономію Литви і Польщі (при васальній залежності Литви). В той же час Люблінська унія цілком об'єднала ці держави.

Люблінська унія (1569 р.) мала за мету утворення Речі Посполитої:

а) причина — повна поразка Литви, завдана Росією на першому етапі Ливонської війни (1558—1583 г);

б) основа унії — Польща і Литва об'єдналися в єдину державу Річ Посполиту, на об'єднаній території встановлювалися єдиний державний устрій, загальна грошова система, єдиний сейм, суд, закони і т. п. за польським зразком; загальний польський король обирався і польськими, і литовськими феодалами; польські феодали могли мати землі в Литві, литовські — у Польщі; католицтво як пануюча релігія й ін.;

в) Польща середини XVI ст. була островом цивілізованого світу та внутрішньої солідарності на фоні кривавих релігійних конфліктів у Франції, Англії, Німеччини, кривавої оприччини в Росії та інквізиції в Іспанії;

г) значення унії: допомогла переможно завершити Ливонську війну, але різко посилила колонізацію українських, білоруських і литовських земель, класове та національно-колоніальне гноблення населення;

д) наслідки унії: захоплення українських земель місцевою, частково польською шляхтою, що поступово перетворювалися на значних землеробських магнатів (Вишневецкий, Острожський, Заславський, Калиновський тощо) та експлуатували українських селян; покріпачення селян — остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., за яким встановлювався 20-літній термін піймання швидких селян, шляхтичам давалося право самим встановлювати всі повинності селян, розпоряджатися селянським життям і селянським майном; полонізація української знаті, що приймала мову, традиції, віросповідання Польщі. Втративши смак до політики, українські магнати перетворилися на невідомих раніше польському товариству олігархів, що мають більше збройних сил і грошових ресурсів, ніж мала вища влада Речі Посполитої.

28. Брестська унія: причини і наслідки

Брестська унія (1596 р.):

а) причини: прагнення Ватикану підпорядкувати католицтву східну православну церкву, створивши перехідний період для повного переходу православних українців до католицизму; бажання ряду православних священиків зрівнятися в правах, прагнення захистити себе від впливу Московського патріарха, який підтримували українські братства, що намагалися обирати священиків, втручатися в церковні справи і т.д.;

б) українська церква визнавала основні догмати і не переходила під владу Ватикану, визнавши своєю главою Папу Римського. Богослужіння залишалося слов’янською мовою;

в) наслідки унії: перехід у лоно католицизму, фактична заборона православної церкви, переслідування священиків, що залишилися вірними православ’ю, розділ українців на 2 конфесії, поклавши початок відмінностям, що пізніше розвинулися між західними та східними українцями.

Проти унії виступили народні маси (козацьке повстання 1594—1596 р., повстання городян Луцька в 1620 р., у м. Острозі в 1638 р. і т. д.).

Проти унії вели боротьбу частина дворянства на чолі з князем Костянтином Острозьким (1527—1608), а також українські братства. Це змусило Річ Посполиту в 1633 р. знову поновити легальне існування православної церкви, хоча пільги, як і раніше, поширювалися лише на уніатів.