- •19. Етапи державного розвитку Галицько-Волинського князівства
- •20. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави для українського народу
- •21. Культура Галицько-Волинської Русі
- •23. Загарбання Польщею та Литвою українських земель
- •24. Соціально-політичне становище українських земель під владою Литви
- •25. Правова система вкл
- •27. Люблінська унія: причини і наслідки
- •28. Брестська унія: причини і наслідки
- •29. Соціально-економічні відносини на Україні у складі Речі Посполитої
- •30. Зародження українського козацтва та його суспільно-політична організація
- •31.Культура України XIV — першої половини XVII ст.
- •33. Характер і основні цілі війни 1648—1654 рр.
- •34. Переяславська угода 1654 р. Та її історичні наслідки
- •35. Внутрішня політика України у іі пол. 17 ст. Руїна
- •36. Зовнішня політика і. Мазепи
- •38. Північна війна на Україні. Політика гетьмана Мазепи
- •40. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України у складі Росії у іі пол. 18 ст.
- •41. Ліквідація автономії України у складі Росії у іі пол. 18 ст.
- •42. Три поділи Польщі. Завершення розподілу українських земель між Росією та Австрією
- •44. Коліївщина
- •45. Соціально-економічний розвиток України у складі Росії у і пол. 19 ст.
- •48. Місце та значення товариства «Руська трійця» в національному відродженні українських земель
- •49. Місце та роль Кирило-Мефодієвського товариства історії України
- •51. Революційні події на західноукраїнських землях у 1848—1849 рр. Та їх значення
- •52. Реформа 1861 р. Та особливості її проведення на Україні
- •53. Соціально-економічний розвиток України у іі пол. Чіч ст. Становлення капіталізму
- •54. Політичне становище в України у іі пол. Хіх ст. Активізація національного руху
- •55. Соціально-економічний розвиток України на поч. Хх ст.
- •57. Політичні партії та суспільні рухи в Україні на початку хх століття
- •58. Український національно-визвольний рух у 1905—1907 рр.
- •59. Політичне становище в Україні після поразки революції у 1905—1907 рр.
- •60. Аграрна політика Столипіна в Україні, її економічні та політичні наслідки
- •61. Причини і характер і світової війни
- •62. Західноукраїнські землі в роки і світової війни
- •63. Причини, основні завдання та особливості Лютневої (1917 р.) революції в Росії
- •66. IV Універсал Центральної Ради та його історичне значення
- •68. Українська держава за часи Скоропадського
- •69. Основні напрямки політики п. Скоропадського у 1918 р.
- •70. Українська держава за часів Директорії
- •72. Встановлення Радянської влади в Україні у 1920 р. Підсумки та наслідки громадянської війни
- •75. Індустріалізація
- •76. Урбанізація
- •77. Колективізація
- •78. Утвердження сталінського тоталітарного режиму на Україні
- •79. Угода між срср та фашистською Німеччиною 1939 р. Та зміна статусу західноукраїнських земель
- •81.Окупаційний режим та Рух Опору в Україні
- •82. Визволення України від фашистських окупантів. Наслідки іі світової війни для України
- •83. Демократичні процеси в Україні за часів Хрущова
- •84. Духовне відродження України в 60-х роках
- •86. Передумови національно-державного відродження України в умовах перебудови 1985—1991 рр.
- •87. Розвиток науки і культури в 80-х роках. Українська Гельсінська спілка
- •90. Проблеми соціально-економічного розвитку української держави. Труднощі та перспективи
- •92. Конституція України 1996 р. Про основні напрямки державного будівництва
- •93. Україна в міжнародних організаціях, в оон. Сучасний стан
- •94. Тризубець як найдавніший символ української державності
- •95. Прапор як національний символ української держави
- •96. Гімн «Ще не вмерла Україна»
81.Окупаційний режим та Рух Опору в Україні
У липні 1942 р. на всій території України був встановлений окупаційний режим. Фашисти позбавляли населення цивільних прав, заявили, що їхня ціль — змусити українців працювати на Німеччину (2,3 млн. вихідців з України були вивезені на примусові роботи). Гітлерівці грабували матеріальні ресурси України.
Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення Києва скоротилося на 60%). Окупанти прагнули знищити партизанський рух, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних провокацій послабити волю українського народу до боротьби за звільнення. Розгортається партизанська боротьба. Координував її український штаб партизанського руху — філія НКВД. Із самого початку окупації починається Рух Опору в Україні. Виникають різні течії та групи що чинили опір: підпільні організації та партизанські загони, на Західній Україні — польські організації, сили ОУН .
Розвиток подій на Західної Україні мав свої особливості. До початку війни ОУН співробітничала з гітлерівцями (у німецькій армії був створений «Легіон українських націоналістів», а в 1943 р. — добровільна дивізія СС «Галичина»).
Прагнення ОУН знайти рівновагу між власними інтересами і цілями фашистів не дали результату. Наприкінці 1942 р. прихильники С. Бандери приступають до формування партизанських сил. Червень 1941 р. — спроба створити українську державу, але ці дії суперечили інтересам окупаційного режиму і були придушені. Наприкінці 1942 р. ОУН-Б починає формувати армію, до якої були включені сили ОУН-М та всі розрізнені загони. Таким чином, виникає УПА, на чолі якої став Р. Шухевич.
До складу УПА входило 30–40 тис. чол. УПА діяла на Поділлі та Поліссі. В 1943 р. конгрес ОУН закликав до антинацистської та антирадянської боротьби. На Чернігівщині виникає загін на чолі з А. Федоровим. Багато загонів комуністів (100 тис. чол.). У 1942 р. виникає Центральний штаб партизанського руху в Москві, а пізніше — в травні цього ж року — центральний штаб на Україні в 1943 р., коли Червона Армія розпочала наступ, почалися партизанські рейди по території України (партизанські об’єднання Наумова та Федорова здійснили великі рейди). Внаслідок ІІ Світової війни західноукраїнські землі потрапили до складу Радянської України.
8 травня 1945 р. Німеччина підписує капітуляцію.
82. Визволення України від фашистських окупантів. Наслідки іі світової війни для України
Битва за Лівобережну Україну. Розгром німецько-фашистських військ у Курській битві (липень 1943 р.) — став передумовою для наступу Червоної Армії по всьому фронту, зокрема на Лівобережну Україну. Перед Центральним, Воронезьким, Степовим, Південно-Західним і Південним фронтами була поставлена задача звільнення Донбасу, Лівобережної України, форсування Дніпра і створення плацдармів на Правобережній Україні.
В результаті успішного наступу радянські війська у вересні 1943 р. звільнили Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області і лівобережні райони Київщини, Донбас, а 6 листопада 1943 р. — Київ. У 1944 р. проведено ряд військових операцій (Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Ровенсько-Луцька й ін.), що дозволили чотирьом Українським фронтам вигнати загарбників із території республіки.
Після завершення Карпатської операції 10 жовтня 1944 р. була цілком звільнена Україна.
В першу чергу відновлювалися важка та військова індустрія, що забезпечувала потреби фронту: електростанції, металургійні комбінати, затоплені фашистами шахти, залізниці. Більшість підприємств легкої і харчової промисловості, колгоспи і радгоспи залишалися напівзруйнованими через нестачу сил і засобів.
Бої у Західній Україні. Прихід Червоної армії в Західну Україну поставив перед УПА складне питання про доцільність продовження боротьби з переважаючими силами супротивника. Після краху надій на відновлення союзу гітлерівської Німеччини з західними державами ОУН/УПА переходить до військових дій, жорсткого терору проти комуністів, всіх тих, хто співробітничав із радянським ладом. Навесні 1944 р. на Волині у сутичці з підрозділом УПА було смертельно поранено генерала Н. Ватутіна. Радянські війська блокували райони дій УПА; сутички сторін носили озлоблений характер. 9 травня 1945 р. війна закінчилася, але мир на Західній Україні наступив не швидко.
Висновки: народ України зробив значний внесок у розгром фашистської Німеччини, направив у армії СРСР біля 6 млн. чол. Кожний третій із них загинув на фронті, кожний другий із тих, хто лишився живий, став інвалідом. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з загарбниками, 2072 українця були визнані гідними звання Героя Радянського Союзу. Бійцям і офіцерам української армії вручені 2,5 млн. орденів і медалей.