83. Демократичні процеси в Україні за часів Хрущова

5 березня 1953 р. помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.

Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає в лібералізації всього суспільного життя. Розвиток та поглиблення почалися ще навесні 1953 р. Вони планувалися проводитись в усіх галузях промисловості, тобто це мало бути глобальне перетворення економіки.

Почали інтенсивно споруджувалися шахти в Донбасі. Були освоєні нові вугільні басейни — Львівсько-Волинський і Дніпровський. Увійшли в експлуатацію потужні газові родовища — Радченківське в Полтавській і Шебелинське у Харківській області. Після цього центр ваги у газовидобутку перемістився від західноукраїнських до східноукраїнських промислів. Швидко розгорталася мережа магістральних газопроводів.

Розв'язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу, М. Хрущов прийняв кілька принципових рішень, які визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської влади.

По-перше, було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику.

По-друге, змістилися акценти в розвитку оборонного потенціалу. Скорочення чисельного складу армії (на початку 60-х років офіцерський корпус скоротився на 200 тис. чол.) дало змогу спрямувати більше ресурсів на ракетно-ядерну зброю і пов'язану з нею космічну програму.

По-третє, для того щоб не починати створення нових галузей «від нуля», було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном. Зміщення акцентів на ракетно-ядерну зброю і космічну програму перевело гонку озброєнь переважно в цю площину.

За рівнем виробництва металургійної продукції на душу населення Україна випереджала високорозвинені країни світу, хоча за якісними показниками виплавленого металу істотно поступалася їм. У республіці були збудовані унікальні за розмірами доменні печі і мартени. Капітальне будівництво відбувалося в цій галузі з урахуванням новітніх технологій.

Не менш динамічно зростала машинобудівна промисловість України. Було заново створено автомобілебудування, радіоелектроніку, виробництво обчислювальної техніки, виготовлення приладів із застосуванням синтетичних алмазів. У Краматорську і Донецьку виникло виробництво досконалих надпотужних машин для гірничорудної промисловості. Створювані велетні давали змогу налагодити економічно вигідний видобуток корисних копалин відкритим способом на родовищах із великою глибиною залягання.

84. Духовне відродження України в 60-х роках

Динаміка оновлення суспільного життя визначалася боротьбою демократичної та консервативної тенденцій, мінливим співвідношенням реформаторських та консервативних сил. Історики вказують на хвилеподібний, непослідовний характер цього процесу. Виділяють кілька хвиль, що досягали свого піку в 1953, 1956, 1958, 1961 роках. Суперечливий характер оновлення особливо чітко простежується у сфері культури, науки та літератури.

Духовне життя в Україні у період хрущовської «відлиги» характеризували складні й неоднозначні процеси.

Активні, але значною мірою невдалі спроби реформування у галузі освіти. Проголошений Хрущовим у квітні 1958 р. на XIII з'їзді ВЛКСМ курс на перебудову народної освіти був покликаний вирішити одне головне завдання — подолати відірваність від життя шкіл та вузів. Це було вже четверте за роки радянської влади велике реформування народної освіти, але водночас, як зазначає італійський історик Д. Боффа, «перша спроба у світі розв’язати проблеми, породжені масовою освітою у всіх розвинутих країнах». Для реалізації освітньої реформи були залучені значні кошти та ресурси. У 1960 р. Державний бюджет УРСР виділив на загальноосвітні школи 6 млрд крб. (1950 р. — лише 3,7 млн. крб.). За цей час у 2 рази збільшилася кількість денних середніх шкіл.

Хоча нова система освіти була досить актуальною і в задумі містила кілька принципово правильних орієнтирів, через низку причин вона не тільки не змогла підняти освіту в країні на вищий щабель, але навіть погіршила освітянські якісні показники. Новий курс в економічній і соціальній політиці позитивно позначився на Україні та її народі. Кардинальна зміна політичного становища республіки у складі радянської наддержави вплинула також на її економічний розвиток. Доба М. Хрущова ознаменувалася високими темпами капітального будівництва як у галузях, що були традиційними в Україні, так і в нових, покликаних до життя науково-технічною революцією.

На розвиткові сільського господарства республіки сильно позначився суперечливий характер аграрної політики М. Хрущова. Якщо в другій половині 50-х років сільське господарство під впливом державних капіталовкладень швидко зростало, то в першій половині 60-х років колгоспи почали занепадати. Посуха 1963 р. започаткувала появу якісно нової риси в економічному становищі країни — імпортної залежності від зерна.

Справді історичним досягненням цієї доби була результативна соціальна політика тоталітарної держави. Високі мобілізаційні властивості радянської економіки М. Хрущов вперше використав для поліпшення в короткий термін практично всіх сторін суспільного життя.

Отже, духовне життя характеризується взаємодією різних тенденцій, непослідовністю, половинчатістю і суперечливістю реформ: демократичні прориви в окремих сферах культури фактично блокувались збереженням позицій сталінізму та інших.

85. Особливості соціально-економічного розвитку України в 60-70-х роках

Зовнішня політика СРСР постсталінських часів стала більш поміркованою. Нові керівники почали виїздити за межі країни, вербуючи собі союзників у так званому “третьому світі”.

Почалися прямі контакти радянських керівників із лідерами розвинутих західних країн. Радянська командна економіка не мала внутрішніх стимулів для підвищення технічного рівня, проте відрізнялася величезними мобілізаційними можливостями.

Керівники радянської наддержави прагнули посилити ракетно-ядерний потенціал і воєнно-промисловий комплекс взагалі. А зовнішньоекономічні зв’язки України розвивалися в основному з країнами радянського блоку і координувались по лінії Ради економічної допомоги (РЕД). У країни Східної та центральної Європи спрямовувалося до 80 відсотків українського експорту. Експортувалися сировинні ресурси, паливо, метал та сільськогосподарська продукція. Натомість Україна отримувала машини, устаткування та товари народного споживання. Поступово в українському експорті зросла частка машинобудівної продукції. У 1964 р. розпочався експорт літаків Ту-124 й Ан-24.

Одночасно новий курс мав позбавити СРСР рис поліцейської держави та забезпечити його населенню бодай мінімальне підвищення рівня якості життя.

За радянської технічної допомоги в країнах-членах РЕД протягом 60-70-х років будувалося понад 800 промислових об’єктів. Українські підприємства і українські фахівці брали участь у спорудженні металургійних комбінатів у Польщі і Болгарії, машинобудівних заводів в Угорщині, Польщі, Румунії, сотень інших об’ктів.

Воєнна промисловість розвивалася переважно в глибинних регіонах Росії. Тільки окремі підприємства розміщувалися безпосередньо в Україні. Зокрема, у Дніпропетровську швидко розбудовувався найбільший у світі ракетобудівний комплекс із десятками тисяч науковців, інженерів, робітників.

Управління промисловістю по горизонталі зовсім не змінювало господарського механізму, який залишався неринковим. Коли Хрущов намагався відродити сільське господарство, воно було у стані хронічного застою. Підвищення матеріальної зацікавленості колгоспів і колгоспників, відмова від надцентралізованого планування зміцнення технічної бази господарств, упорядування закупівельних цін на продукти землеробства і тваринництва — усе це на перших порах дало позитивний результат, дозволило забезпечити певний перелом у розвитку села. Однак, і це не зовсім спрацювало.

Кожна галузь промисловості за десятиріччя збагатилася новими потужностями, але не всі вони розвивались добре одночасно. Радянське керівництво деякий час приділяло увагу металургійній промисловості, будувались нові шахти для видобутку вугілля, заводи з їх переробки, в той час як легка промисловість, наприклад, майже не розвивалась.

Перед Другою світовою війною велись розробки в металургійній продукції, старанно добувалось вугілля та кольорові метали. Одночасно розвивалась і хімічна промисловість. В транспортному машинобудуванні радянський уряд зробив значний прогрес. Почали випускатись нові моделі машин, як легкових, так і вантажних, а найголовніше — це танки, що є ефективними і сьогодні. Харчова і особливо легка промисловість розвивалися добре, збиралися високі врожаї, що давало можливість експорту.

В Україні збирали таку кількість зерна, що вистачало продати, нагодувати весь Радянський Союз, і ще й залишити на посів наступного року. Розроблялася нова техніка в сільському господарстві, зокрема комбайни, трактори, елеватори та ін.