51. Революційні події на західноукраїнських землях у 1848—1849 рр. Та їх значення

Західна Україна в результаті трьох поділів Польщі (1773, 1793, 1795 р.), перебувала під владою Австро-Угорщини. З початку XIX ст. на захоплених землях починає розростатися український національно-визвольний рух. Причини національно-визвольного руху:

1. ріст феодального гноблення в складі Австро-Угорщини (збільшення феодальних повинностей селян);

2. зростання національного гніту (заборона викладання української мови в школах і культурно-суспільних установах, насадження німецької мови, прагнення Австро-Угорщини асимілювати українське населення й ін.).

У березні 1845 р. спалахнула буржуазно-демократична революція в Австро-Угорщині (відбулося народне повстання у Відні тп Будапешті, було скинуто уряд Меттерніха, імператор Фердинанд I пообіцяв укласти конституцію і забезпечити демократичні свободи), що дало поштовх національно-визвольному руху в західноукраїнських землях.

Основні події і результати національно-визвольного руху 1848—1849 р. в західній Україні:

1. Березень 1848 р. — величезна демонстрація у Львові, що склала петицію до імператора з вимогами здійснення буржуазних реформ і перетворення Галичини в польську автономну провінцію. Під тиском демонстрантів були звільнені всі політичні в’язні у Львові, почато формування національної гвардії. Петиція стала програмою нової польської шляхетсько-буржуазної організації — «Центральної Ради Народової».

2. У квітні 1848 р. почалися заворушення селян, що могло породити значне селянське повстання. Для запобігання його Австро-Угорщина скасувала 17 квітня в Галичині кріпосне право: панщину й особисту залежність селян від феодалів.

3. У травні 1848 р. українська ліберальна буржуазна інтелігенція й уніатське духівництво створили у Львові першу українську політичну організацію — «Головну Руську Раду», на чолі з єпископом Г. Яхимовичем. Рада домагалася встановлення власної української автономії Галичини, формування національної української гвардії і введення в навчальних закладах навчання українською мовою. В результаті: уряд затвердив лише вимогу про викладання предметів у школах і гімназіях українською мовою.

4. У листопаді 1848 р. — відбулося збройне повстання у Львові з вимогою введення української автономії в Східній Галичині і проти спроб Австрії роззброїти українську національну гвардію. У повстанні взяли участь широкі народні маси від ремісників до інтелігенції. Повстання було жорстоко придушено каральними військами після артилерійського обстрілу міста.

5. У Північній Буковині — протягом 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі землі, пасовища та ліси, чинили збройний опір. У листопаді 1848 р. спалахнуло збройне повстання, придушене карателями лише через 1,5 роки — у квітні 1850 р.

52. Реформа 1861 р. Та особливості її проведення на Україні

Причини скасування кріпосного права:

1) криза феодально-кріпосницького ладу в 1859—1861 рр. досягла найвищої точки, це проявилося у відставанні Росії від країн Заходу, у принизливій поразці у Кримській війні, у рості селянських повстань;

2) бажання скасувати кріпосне право було в селянства і молодої буржуазії, ліберальної і революційно-демократичної інтелігенції;

3) необхідність зміцнення оборони російської держави після поразки в Кримській війні, що було неможливо без капіталістичної перебудови країни;

4) кріпосне право в більшості країн Європи було вже скасовано, через що кріпосницька Росія виглядала в очах Європи відсталою, забитою, патріархальною;

5) повернути колишню могутність після поразки в Кримській війні та на рівних конкурувати з Англією, Францією й іншими країнами Росія могла, лише ступивши за ними на капіталістичний шлях розвитку.

Олександр II для запобігання можливого революційного вибуху в Росії 19 лютого 1861 р. підписує «Маніфест» про скасування кріпосного права.

Принципи скасування кріпосного права:

Позитивні:

а) селяни одержували особисту свободу і цивільні права: можливість вільно розпоряджатися своїм майном, виступати в суді, укладати угоди тощо від свого імені, а не від імені поміщика, як це було колись, тобто селяни стали юридичними особами;

б) селяни звільнялися з землею (за викуп).

Негативні:

а) поміщики залишилися власниками більшості земель у державі;

б) в особисте користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівництвами, а польовий наділ він зобов'язаний був викупити в поміщика;

в) протягом 20 років селянин вважався «тимчасовозобов’язаним» і повинен був залишатися у поміщика і за користування землею відпрацьовувати панщину або сплачувати оброк, як і до 1861 р.;

г) зберігалася община як засіб суворого виконання селянами повинностей перед поміщиком ;

д) для вирішення суперечок був створений інститут світових посередників.

Значення реформи 1861 року: 1) реформа поклала початок капіталістичному розвитку Росії й України, перетворивши феодально-кріпосницьку монархію в монархію — буржуазну; 2) реформа сприяла більш швидкому капіталістичному розвитку країни; 3) Відбулася деяка демократизація суспільства, якщо порівнювати внутрішню і зовнішню політику Миколи I і Олександра II.