- •19. Етапи державного розвитку Галицько-Волинського князівства
- •20. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави для українського народу
- •21. Культура Галицько-Волинської Русі
- •23. Загарбання Польщею та Литвою українських земель
- •24. Соціально-політичне становище українських земель під владою Литви
- •25. Правова система вкл
- •27. Люблінська унія: причини і наслідки
- •28. Брестська унія: причини і наслідки
- •29. Соціально-економічні відносини на Україні у складі Речі Посполитої
- •30. Зародження українського козацтва та його суспільно-політична організація
- •31.Культура України XIV — першої половини XVII ст.
- •33. Характер і основні цілі війни 1648—1654 рр.
- •34. Переяславська угода 1654 р. Та її історичні наслідки
- •35. Внутрішня політика України у іі пол. 17 ст. Руїна
- •36. Зовнішня політика і. Мазепи
- •38. Північна війна на Україні. Політика гетьмана Мазепи
- •40. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України у складі Росії у іі пол. 18 ст.
- •41. Ліквідація автономії України у складі Росії у іі пол. 18 ст.
- •42. Три поділи Польщі. Завершення розподілу українських земель між Росією та Австрією
- •44. Коліївщина
- •45. Соціально-економічний розвиток України у складі Росії у і пол. 19 ст.
- •48. Місце та значення товариства «Руська трійця» в національному відродженні українських земель
- •49. Місце та роль Кирило-Мефодієвського товариства історії України
- •51. Революційні події на західноукраїнських землях у 1848—1849 рр. Та їх значення
- •52. Реформа 1861 р. Та особливості її проведення на Україні
- •53. Соціально-економічний розвиток України у іі пол. Чіч ст. Становлення капіталізму
- •54. Політичне становище в України у іі пол. Хіх ст. Активізація національного руху
- •55. Соціально-економічний розвиток України на поч. Хх ст.
- •57. Політичні партії та суспільні рухи в Україні на початку хх століття
- •58. Український національно-визвольний рух у 1905—1907 рр.
- •59. Політичне становище в Україні після поразки революції у 1905—1907 рр.
- •60. Аграрна політика Столипіна в Україні, її економічні та політичні наслідки
- •61. Причини і характер і світової війни
- •62. Західноукраїнські землі в роки і світової війни
- •63. Причини, основні завдання та особливості Лютневої (1917 р.) революції в Росії
- •66. IV Універсал Центральної Ради та його історичне значення
- •68. Українська держава за часи Скоропадського
- •69. Основні напрямки політики п. Скоропадського у 1918 р.
- •70. Українська держава за часів Директорії
- •72. Встановлення Радянської влади в Україні у 1920 р. Підсумки та наслідки громадянської війни
- •75. Індустріалізація
- •76. Урбанізація
- •77. Колективізація
- •78. Утвердження сталінського тоталітарного режиму на Україні
- •79. Угода між срср та фашистською Німеччиною 1939 р. Та зміна статусу західноукраїнських земель
- •81.Окупаційний режим та Рух Опору в Україні
- •82. Визволення України від фашистських окупантів. Наслідки іі світової війни для України
- •83. Демократичні процеси в Україні за часів Хрущова
- •84. Духовне відродження України в 60-х роках
- •86. Передумови національно-державного відродження України в умовах перебудови 1985—1991 рр.
- •87. Розвиток науки і культури в 80-х роках. Українська Гельсінська спілка
- •90. Проблеми соціально-економічного розвитку української держави. Труднощі та перспективи
- •92. Конституція України 1996 р. Про основні напрямки державного будівництва
- •93. Україна в міжнародних організаціях, в оон. Сучасний стан
- •94. Тризубець як найдавніший символ української державності
- •95. Прапор як національний символ української держави
- •96. Гімн «Ще не вмерла Україна»
93. Україна в міжнародних організаціях, в оон. Сучасний стан
Пiсля проголошення незалежностi України участь у дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.
Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий вклад у її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо. Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).
У 1997 р. мiнiстра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН. Особливо Україна пишається тим, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як «сесiя реформ», схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К. Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прибічником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль для пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення.
Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948—1949, 1984—1985, 2000—2001 рр.), чотири рази — членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз — 1993—1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.
свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.
На сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України посла В.Василенка було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.
Нині Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь у мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.
Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.
Наша країна стала iнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї Генеральної Асамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiї боротьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю.