- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
Складнопідряні речення з підрядними означальними назив. Такі підрядні частини, які пояснють в головній іменник або інше слово у значенні іменника і зв’язуються з ним за допомогою сполучних слів котрий, який,чий, що, хто, коли, де, куди, куди, рідше за допомогою сполучників, що , щоб, як, якщо, ніби, наче. Такі підрядні частини відповідають на питання який, яка, яке, які. Не робіть надмірних жестів, які притягують до себе увагу.
… з підрядними з’ясувальними назив. такі підрядні частини, які пояснюють, доповнюють зміст того слова в головній частині, що потребує додаткового зясування, відповідають на запит. всіх відмінків і займають позицію відсутнього додатка або підмета. І кожний знає з нас, для чого він живе.
…з підрядним обставини. Для характеристики дії, стану, ознаки в реченні вживаються другорядні члени, як обставини.Обставині підрядні частини як і другорядні члени вказують на різноманітні обставини, за яких відбувається дія, виявляється стан або ознака, але вони одночасно несуть в собі додаткові значення та відтінки. Вже коли почало сутиніти , мені здалося, що я почув далекий-далекий постріл.
… з підрядними місця назив. такі реч., підрядна частина яких вказує на місце чи напрям дії головної Відповідають на питання де, куди, звідки?. Звідти, де зеленів ліс, неслись вершники.
Часу, підрядна частина , яких вказує на час або період тривання дії головної частини. Коли?, з якого часу? До яких пір?з якого часу? Коли зібралися всі учні директор запросив гостей до класу.
…….. мети. Вони відносяться до всієї головної частини і відповідають на запитання для чого, з якою метою, навіщо. Сполучники для того щоб, з тією метою щоб, щоб, аби Н-д. Аби не втратити зайвих зарядів, мусив зробитися снайпером.
…. Умови , підрядна частина вказує на умову дії головної частини. Відповідає на питання при якій умові?. Сполучники якщо, якби, коли, то в головній з’являється співвідносне до сполучника слово то. Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.
Зміст головної частини протилежний тому, чого слід було б чекати на підставі змісту підрядної частини. Такі назив. допустовими. Відповідають на питання незважаючи нащо?Сполучники: хоч, хай, дарма що
Види складнопідрядних речень: з підрядними означальними, з’ясувальними, обставини.
Підрядні речення відносяться до головної частини по-різному: підрядні означальні, з’ясувальні , способу дії пояснюють слово або сполучення слів у головній частині речення, інші підрядні — головне речення в цілому.
Речення з підрядним означальним — це такі речення, підрядна частина яких залежить від одного із членів головного речення, вираженого іменником або іншою частиною мови в ролі іменника, і відповідає на питання який? яка? яке? які? Підрядні означані приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, чий, котрий,що, де, куди, хто, коли та сполучників що, щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби.нариклад: Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою
Серед підрядних означальних вирізняють займенниково-означальні підрядні речення, які пояснюють член головного речення, виражений займенником той, вжитий у значені-іменника: Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші ті люди, хто прожив своє життя, дбаючи про інших.
Речення з підрядним з'ясувальним — це такі речення, підрядна частина яких поширює і пояснює значення дієслова-присудка або предикативного прислівника, без чого головне речення було б семантичне неповним. Підрядні з'ясувальні відповідають питання відмінків і приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів , хто, який, чий, де, куди, звідки, коли та сполучників що, щоб, мов, ніби, чи, наче, наче. Наприклад: Несподівано Богдан почув, як у гречках задзвеніла бджола
Підрядні обставинні — це такі речення, підрядна частина яких відповідає питання обставин і які поділяються на підрядні місця, часу, способу дії, умови, причини, мети, порівняльні, допустові, наслідкові.
Підрядні місця — це такі речення, підрядна частина яких виражає місце або напрям дії головної частини, відповідає на питання де? куди? звідки? і приєднується до головної частини сполучними словами де, куди, звідки. Головна частина може мати вказівні слова там, туди, звідти, скрізь, усюди. Наприклад: Там, де жив раніше, де корову пас, васильками пахли Маковій і Спас
Підрядні часу — це такі речення, підрядна частина яких указує на час здійснення того, що говориться у головній, відповідає на питання коли? відколи? як довго? з якого часу? і приєднується до головної частини сполучниками коли, як, після того як, з того часу як, як тільки, щойно, ледве, тільки що. Наприклад: Коли розтавали сніги, найпершими коло призьби пробивалися зеленими шпичками півники
Підрядні способу дії — це речення, підрядна частина яких виражає спосіб дії головної частини і які відповідають на питання як? наскільки? яким способом? У головній частині можуть бути вказівні слова так, такий, настільки. Підрядні способу дії приєднуються до головного речення за допомогою сполучників щоб, що, як, чим, наче, неначе, ніби та сполучних слів скільки, наскільки. Наприклад: Роби так, щоб після тебе переробляти не довелось
Підрядні умовні — це такі речення, підрядна частина яких указує, за якої умови можливе те, що говориться в головній, відповідає на питання за якої умови? і приєднується до головної частини сполучниками як, якщо, якби, коли б, якщо... то, якби...то, як...то, коли...то та сполучними словами відколи, поки, доки, аж поки, аж доки. Наприклад: Пам'ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати
Підрядні причини — це такі речення, підрядна частина яких указує на причину того, про що йдеться в головному реченні, і які відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки тощо; вказівними словами у головному реченні можуть виступати прислівники тому, затим. Наприклад: Земля прекрасна тому, що на ній живуть дзвінкоголосі малюки
Підрядні мети — це такі речення, підрядна частина яких указує на мету того, про що йдеться у головному реченні, і які відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо? Вони стосуються всього головного речення і приєднуються до нього сполучниками щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай; вказівними словами у головному реченні можуть бути сполучники для того, на те, з тим. Наприклад: Іноді, щоб повернутися на Січ, запорожцям доводилося пробиватися крізь турецькі засади
Підрядні порівняльні — це такі речення, підрядна частина яких пояснює головну через порівняння і які відповідають на питання як? як саме? подібно до чого? Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби. неначе, мов, немов, немовби. Наприклад: Хліб пахне солодко, як пахнуть меду соти
Підрядні допустові —це такі речення, підрядна частина яких указує на те. всупереч чому відбувається дія у головному реченні, і які відповідають на питання незважаючи на що? Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, хай (нехай); у головній частині цим сполучникам можуть відповідати протиставні сполучники а, але, та, проте, однак, зате. Наприклад: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає
Підрядні наслідкові — це такі речення, підрядна частина яких указує на наслідок дії головної частини, і які не відповідають на питання. Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучником так що. Наприклад: Хлопці вийшли до села з заходу, так що їм не було чого боятися