12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.

Фразеологічні зрощення — абсолютно неподільні, нерозкладні, немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких «немає ніякого зв'язку, навіть потенційного, зі значенням їх компонентів»: бити байдики, точити ляси, собаку з'їсти (на чому), пиши пропало, чорта з два, сон в руку. Семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом фактів:

а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; взяти на цугундер);

б) наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);

в) втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв'язку.

Фразеологічні єдності — теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів (не нюхати пороху — не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком — здоровий та ін.).

Фразеологічні сполучення — тип фраз, створюваних реалізацією зв'язаних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні: «зачепити почуття», «зачепити гордість», «зачепити інтереси».У них значення слів виокремлюються чіткіше, різкіше, вони аналітичні: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси), порушити питання (справу, клопотання).

Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

- вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); альфа й омега (початок і кінець); сади Семірачіди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);

- крилаті вирази українських письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний)

- переклади видатних людей

- біблійні й євангельські вислови.

Спостереження над навколишньою дійсністю — історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю й побутом, морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем, тваринним та рослинним світом — і спричинило появу та функціонування абсолютної більшості фразеологізмів. Такий висновок підтверджують, зокрема, мовні одиниці, підґрунтя яких становлять найменування:

1) сільськогосподарських та інших трудових процесів — прокладати першу борозну, попускати віжки, повертати голоблі;

2) різних виробництв, ремесел: а) ткацько-прядильного: розплутувати вузол, б) кравецького: як з голочки; в) ковальського: між молотом і ковадлом, 3) театрально-музичної діяльності:, помінятися ролями, 4) військової справи: здавати позиції, залишати поле бою; 5) картярської гри: козирний туз; 6) народних звичаїв та обрядів: давати гарбуза, 7) вірувань і магічних дій: виносити сміття з хати; 8) усталених казкових зворотів: за щучим велінням,

9) ознак і дій, пов’язаних зі світом тварин і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав.