35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.

Синтаксичною конструкцією нижчого порядку виступає словосполучення: цікаве оповідання, мамина пісня Словосполучення синтаксична конструкція, утворена двома чи більшою кількістю компонентів, поєднаних підрядним або сурядним зв'язком.

Підрядне С – синт. номінативна конструкція, компоненти якої поєднані підряд. зв. протилежний берег, наказали йти, місяць серпень. Компоненти підр. С граматично нерівноправні. Серед них виділяють головний (домінантний) та залежний (підрядний) ком­поненти, що поєднуються формою (способом) підрядного зв.- узгодж. Керув. приляганням, кореляцією.

Сурядне С — синт. номінативна конструкція, компоненти якої поєднані сурядним зв. школярі й студенти.У сурядних С. компоненти однофункціо-нальні. Вони поєднуються за допомогою сполучників (весна й осінь, чи сніг, чи дощ, бачить і посміхається), безсполучникове (акварель, олія, пастель; книги, газети.

Узгодж.- спосіб підрядного зв'язку, за якого форми залежного компонента узгоджуються з граматичними формами головного компонента: відремонтований комп 'ютер,восьмий поверх.Залежно від того, якою мірою - повною чи неповною – узгод. залежне слово з головним, розрізняють повне й неповне узгодження.

Повним(власне-грамагичним) кваліфік. узг. у всіх формах у роді, числі й відмінку (молодий місяць, повна ріка,), а неповним узг. в частині форм (молоді поети, кришталеві вази,). 'Неповне узгодження реалізується, коли голов.компон. виступає:ім. у множ. (зумовлюються лише форми числа та відмінка):, навчальні програми, досвідчені консультанти; кількісний числівник у непрямому відмінку (узг. відбувається лише у відмінку): семи книг, десяти студентів, Ім. спільного роду (узг. здійснюється за контекстом, «смислове узгодження»): відомий професор - відома професор, незмінне слово (ніжне «люлі»)займенник хто, хтось, що, щось (хтось незрозумілий, щось красиве);незмінний іменник-інонім (тепле кашне, закрите депо);абревіатура (велика ОД) власна назва (величний Київ)).

Керування - спосіб підряд. зв. за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової або приймен.-відмінкової форми: занотувати в щоденникуТипологія керування зумовлюється параме-трами:форма залежного компонента,морфологічна належність головного компонента, необхідність залежного комп..

Якщо залежн. ком. має форму непрямого відм без приймен, то керування безпосереднє (брак документів, пакувати речі,), якщо ж залеж. Комп. має прийменников-відміпкове вираження, в такому випадку керув. - опосередковане (запрошення на бал, поспішати в кіно,).За ознакою морфологічної належності голов. слова розмежовують керування дієслівне (бачити успіхи, поїхати до Львова, ловити в озер), іменникове (бесіда зі студентами), прикметникове (гідний похвали,), прислівникове (близько до батьків), числівникове (двадцять років).

За ступенем необхідності залеж комп. щодо розкриття змісту голов. виділяють сильне і слабке керув.. При сильному кер. наявність залеж. слов. Прогнозуєт. семантикою гол. (як правило, при сильному керуванні між компонентами наявні об'єктні семантико-синтак.відношення). Слабке керування має місце тоді, коли зв'язок можливий, але необов'язковий.

Прилягання-спосіб підр. зв., за якого залеж. компонент поєднується з гол. за змістом: очікувати спокійно, їхати фотографуватися .В укр. мовознавстві традиц. вважалося, що прилягають лише незмінні форми - прислівники, дієприслів інфінітиви. Однак сучасні лінгвістичні розвідки переконують у тому, що прилягають і відмінкові форми з означальним 'заченням: обкладинка зі шкіри, дівчина з парфу­мами, лис у норі.

З огляду на морфологічну природу головного компонента виділяють такі типи підрядних словосполучень:Іменниковий-головний компонент реалізо-ваний імен. (польова ро­машка, червоний мак, хрумке печиво, );прикметникові - головний компонент представлений прикм.(вартий перемоги, );числівникові - головним компонентом виступає числівник (п 'ятдесят зошитів);займенникові головним компонентом слугує займеник (дехто з при­сутніх, хтось із наших,);дієслівні - у якості головного компонента виступає дієслово або його форми – дієприкм., дієприсл. (приготувати вечерю;

прислівникові - головним компонентом виступає прислівник (радісно від зустрічі, товаришеві байдуже, далеко від міста).

36. Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення: предикативність, модальна й часова віднесеність, семантико-інформативна й інтонаційна завершеність. Поняття про просте і складне речення.

Реч.– мін. комунікативна конструкція, оформлена за законами певної мови, що є відносно завершеною одиницею спілкування й вираження думки.

Предик. комплексна синтак. категорія, що виражає співвіднесеність повідом.з дійсністю й формує реч. як комунікат. одиницю. Предикат. виражає єдністю категорій модальності й синтаксичного часу.

Модальн. – грамат. категорія, що виражає стосунок повідомлюваного до дійсності або оцінку мовцем ним сказаного. Розрізняють об'єктивну та суб'єктивну модальність. Об'єктивна має своїм підґрунтям морфологічну категорію способу дієслова, оскільки репрезентує повідомлюване як реальне чи не реал. Суб'єктивна модальність реалізує оцінку мовця щодо сказаного та виражається за допом. модальних слів, модальних часток, словотворчих формантів тощо.

Категорія модальності нерозривно пов'язана з категорією синтаксичного часу-властивий усім речен., навіть тим, у яких відсутній головний компонент дієслівної будови, оскільки б-я повідомлю вальна інформація співвідноситься з певною часовою площиною – теперішньою, минулою, майбутньою.

Семантична завершеність. Реч. інформує про певну ситуацію, тобто є відносно завершиним відрізком спілкування.

Кожному реченню властивий певний інтонаційний малюнок: інтонаційно розрізняються розповідні, питальні, спонукальні реч. Кожне реч. має інтонаційний зачин і інтонаційно замикається. Мелодія реч.створюється за допомогою тонів логічного та емоційного наголосу,, пауз, ритміки.

Комунікативність. Реч.- це одиниця, орієнтована на створення сприйняття та відтворення усних і писемних висловлень

Просте - синтаксична конструкція, у складі якої наявний лише один предикативний компонент: Мій батько був простий сільський коваль

Складне- речення, утворене двома або більшою кількістю предикативних компонентів: Виросли хліба навдивовижу, зашуміли кругом колоски (І. Цюпа).