- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Буває три розряди прикметників:
1. Я к і с н і прикметники – називають ознаки, які можуть виявлятися більшою або меншою мірою, відповідають на питання який? яка? яке? які?
Якісні прикметники виражають: а) ознаки, які сприймаються органами відчуттів: за кольором, тоном (червоний, зелений, світлий, темнуватий; хакі, беж, маренго (незмін.)); розміром (великий, дрібний, маленький); вагою (важкий, легкий, важкуватий); слухом (тихий, голосний, гучний); смаком (гіркий, кислий, солодкий); б) оцінні ознаки (добрий, злий, веселий, гарний, талановитий, сміливий, мудрий).
2. В і д н о с н і прикметники – виражають ознаку опосередковано, через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану, відповідають на питання який? яка? яке? які?
Відносні прикметники виражають ознаки за матеріалом (кам’яний будинок, дерев’яні сходи, шовкова блузка, вишневе варення); за призначенням предмета (чогось) (читальний зал, підйомний кран, учнівський квиток, батьківські збори); за належністю установі чи організації (шкільний зал, інститутський корпус, військова частина); за просторовими або часовими ознаками (приміський вокзал, морський вітер, вчорашня розмова, завтрашня зустріч); 3. П р и с в і й н і прикметники – вказують на належність предмета (чогось) живій істоті (людині або тварині), відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?
Присвійні прикметники мають суфікси -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, (-їн), -ач (-яч), -ськ, нульовий суфікс: батьків портфель, Андрієва книга, Ігореве військо, братова кімната, материна хустка.
Проміжні розряди: присвійно-відносні прикметники, ці прикм. виражають носесивність (присвійність) узагальненого типу: учнівська форма, батьківська наука, учительський стіл; відносно-якісні, у переносному значенні відносні прикметники можуть переходити у якісні: золоте серце; присвійно-якісні, у переносному значенні присвійні прикметники можуть переходити у якісні: лисяча натура, осляча впертість.
Ступені порівняння якісних прикметників
Вищий ступінь
1) проста форма – утворюється додаванням до звичайної форми прикметника суфіксів -ш-, -іш-: глибокий → глибший, довгий → довший, легкий → легший.
2) складена форма – утворюється додаванням слів більш, менш до звичайної форми прикметника: більш важливий, більш дорогий, більш потрібний.
Найвищий ступінь
1) проста форма – утворюється додаванням до простої форми вищого ступеня прикметника префікса най- (якнай-, щонай-): найглибший, найдорожчий, найгарніший, якнайширший, щонайвужчий.
2) складена форма – утворюється:
а) додаванням слів найбільш, найменш (якнайбільш, якнайменш, щонайбільш, щонайменш) до звичайної форми прикметника: найбільш важливий, найбільш потрібний, найменш глибокий.
б) додаванням частин над усе, за всіх, від усіх до простої форми вищого ступеня: гарніший за всіх.