30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.

Дієприкметником називається дієслівна форма, що означає дію або стан як реалізовану в часі ознаку особи або предмета: накреслений олівцем.

Подібно ж до прикметників узгоджується з пояснюваним іменником у роду, числі і відмінку: Пісня виконана хором. Дієприкметники зберігають показники виду вихідних дієслів. Дієприкметники поділяються на активні та пасивні. Активні позначають ознаку діючої особи або предмета: Довго нестихаючий вітер -> Вітер, який довго не стихає. Значення пасивних дієприкметників полягає у вираженні ознаки предмета, на який спрямована дія: Пересипана сніжком вулиця.

1) Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу додаванням до неї суфіксів "-уч-, -юч-, -ач-, -яч-" і прикметникового закінчення "-ий-": несучий, дрижачий, оновлюючий, віючий.

2) Активні дієприкметники минулого часу творяться від інфінітивної основи за допомогою суфікса "-л-" і прикметникового закінчення: загоріти – загорілий хлопець. Нетиповим для української мови є активні дієприкметники минулого часу із суфіксом "-ш-": перемогти – перемігший. У літературній мові їм відповідають описові звороти: Той, який переміг. Видове протиставлення дієприкметників показують приклади: сивіюче волосся – посивіле волосся, в'янучі квіти – зів'ялі квіти.

Пасивні дієприкметники.

1) Базою для творення пасивних дієприкметників виступають перехідні дієслова. Форми минулого часу творяться за допомогою суфіксів "-н-, -ен-, -т-". Суфікс "-т-" уживається тоді, коли дієслово має односкладовий корінь: бити – битий. В інших випадках – суфікс "-ен-", хоча інколи можливі паралельні форми: колоти – колотий/колений. Суфікс "-н-" вживається при творенні дієприкметників від дієслів недоконаного виду на "-ува-": зрошувати – зрошуваний.

У наслідок атрибутивного вживання, яке є провідним для дієприкметників, вони можуть виражати ознаки дієслова і переходити в розряд прикметників: битий шлях (від "бити"; чим? ким? – не можна) -> ад'єктивація. Прикметники такого походження не керують формами непрямих відмінків іменників: Палена сонцем рослинність х Палена цегла. У них може змінюватися наголос: варений, печений (дієприкметники) х варений, печений (прикметники). Дієприкметникові форми можуть також переходити в розряд іменників (субстантивація): наречений, суджений, придане (věno), учений. Вони мають постійний рід і в реченні виступають підметом або додатком.

2) Форми на "-но, -то" – незмінні предикативні форми, які за походженням із дієприкметниками безпосередньо пов'язані: зроблено, прибрано, забуто, розбито. Це короткі дієприкметники середнього роду з колишнім закінченням "-о", в результаті втрати якого ці форми опинилися поза парадигмою і повністю втратили ознаки прикметниковості. Вони виступають головними членами безособових речень: На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло. Такі форми керують залежним іменником, можуть означатися словами з обставинним значенням: зроблено вдало. Ці форми називаються безособовими.

Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.