- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
Дієслово – це повнозначна частина мови, яка позначає дію, яка позначає дію як процес. Усі дієслова або дієслівні форми поділяються на:
фінітні, дієвідмінювані, особові. Це переважна більшість дієслів, які х-рні як загально дієслівні категорії, так і власне дієслівні категорії.
нефінітні – не дієвідмінювані,не особові. Інфінітив, дієприслівник, дієприкметник, а також форми на –но, -то. Вони мають тільки загально-дієслівні категорії (вид, перехідність - неперехідність, стан).
У систему дієслова входять такі п'ять дієслівних утворень:
1) неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;
2) способові форми (у дійсному, умовному й наказовому способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть;
3) дієприкметник: працюючий, написаний, забутий;
4) безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто;
5)дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши.
Дві основи дієслова: Дієслівні основи виступають у двох варіантах. Основа інфінітива та основа теперішнього часу. Перша виділяється у не означеній формі після відокремлення суфікса "-ти" (гукнути, робити). Від неї творяться:
- дієслова минулого часу: чита-в (-ла), чита-н-ий (дієприкметник минулого часу), чита-в-ши (дієприслівник);
- форми умовного способу: розумів би;
- безособово-предикативні форми на –но, -то: зроблено, написано.
Основа теперішнього часу виділяється у формі третій особи множини дієслова теперішнього часу відкиданням флексій "-уть, -ють, -ать, -ять" (чита-ють, носять). Від цієї основи творяться:
особові форми теперішнього часу: читаю;
особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: прочитаю;
форми наказового способу: пиши;
дієприкм. теп. часу: діючий;
дієприсл. недоконаного виду: дрімаючи.
27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
Категорія виду – основна граматична категорія дієслова. Видові значення вказують на її результативність-нерезультативність, тривалість-обмеження, завершеність-незавершеність. Вид охоплює всі форми дієслова. Одні дієслова означають дію, яка в часі її протікання обмежена, а інші таку, час тривання якої не обмежений. На цій основі в українській мові визначаються два види дієслова: доконаний і недоконаний. Ці дієслова виступають як видова пара. У СУЛМ існують такі видові пари:
Перфективні – утворюються шляхом приєднання префікса до форми недоконаного виду: робити – зробити;
Імперфективні – видові пари утворюються шляхом додавання суфікса до форми доконаного виду: засіяти – засівати.
Внутрішня флексія.
Суплетивні видові пари: говорити – сказати, брати – взяти, шукати – знайти.
Акцентологічна видова пара – вплив наголосу на зміну видової форми: заклика′ти - закли′кати.
Є ще двовидові слова: сигналізувати, штрафувати, апелювати та ін.
Одновидові дієслова: тільки доконаного виду: заморгати; недоконаного виду: трясе, морозить та ін.