26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.

Дієслово – це повнозначна частина мови, яка позначає дію, яка позначає дію як процес. Усі дієслова або дієслівні форми поділяються на:

1. фінітні, дієвідмінювані, особові. Це переважна більшість дієслів, які х-рні як загально дієслівні категорії, так і власне дієслівні категорії.

2. нефінітні – не дієвідмінювані,не особові. Інфінітив, дієприслівник, дієприкметник, а також форми на –но, -то. Вони мають тільки загально-дієслівні категорії (вид, перехідність - неперехідність, стан).

У систему дієслова входять такі п'ять дієслівних утворень:

1) неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;

2) способові форми (у дійсному, умовному й наказовому способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть;

3) дієприкметник: працюючий, написаний, забутий;

4) безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто;

5)дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши.

Дві основи дієслова: Дієслівні основи виступають у двох варіантах. Основа інфінітива та основа теперішнього часу. Перша виділяється у не означеній формі після відокремлення суфікса "-ти" (гукнути, робити). Від неї творяться:

- дієслова минулого часу: чита-в (-ла), чита-н-ий (дієприкметник минулого часу), чита-в-ши (дієприслівник);

- форми умовного способу: розумів би;

- безособово-предикативні форми на –но, -то: зроблено, написано.

Основа теперішнього часу виділяється у формі третій особи множини дієслова теперішнього часу відкиданням флексій "-уть, -ють, -ать, -ять" (чита-ють, носять). Від цієї основи творяться:

• особові форми теперішнього часу: читаю;

• особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: прочитаю;

• форми наказового способу: пиши;

• дієприкм. теп. часу: діючий;

• дієприсл. недоконаного виду: дрімаючи.

27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.

Категорія виду – основна граматична категорія дієслова. Видові значення вказують на її результативність-нерезультативність, тривалість-обмеження, завершеність-незавершеність. Вид охоплює всі форми дієслова. Одні дієслова означають дію, яка в часі її протікання обмежена, а інші таку, час тривання якої не обмежений. На цій основі в українській мові визначаються два види дієслова: доконаний і недоконаний. Ці дієслова виступають як видова пара. У СУЛМ існують такі видові пари:

1. Перфективні – утворюються шляхом приєднання префікса до форми недоконаного виду: робити – зробити;

2. Імперфективні – видові пари утворюються шляхом додавання суфікса до форми доконаного виду: засіяти – засівати.

3. Внутрішня флексія.

4. Суплетивні видові пари: говорити – сказати, брати – взяти, шукати – знайти.

5. Акцентологічна видова пара – вплив наголосу на зміну видової форми: заклика′ти - закли′кати.

Є ще двовидові слова: сигналізувати, штрафувати, апелювати та ін.

Одновидові дієслова: тільки доконаного виду: заморгати; недоконаного виду: трясе, морозить та ін.