17. Комплексне маркетингове дослідження конкурентів.

Комплексне маркетингове дослідження конкурентів включає:

* вивчення та характеристика основних та потенційних конкурентів;

* вивчення методів ведення конкурентної боротьби зі сторони конкурентів;

* особливості дизайну та упаковки виробів конкурентів, торгові марки, знаки, ярлики;

* дослідження цінової політики на ринку;

* вивчення дії конкурентів щодо формування попиту та стимулювання збуту;

* аналіз каналів товаропереміщення та збуту конкурентів.

Також розглядаються:

* прибутки та видатки;

* чисельність співробітників;

* нові вироби та терміни їх появи на ринку;

* науково-технічний потенціал;

* структура та обсяги виробництва;

* перспективи розвитку;

* маркетингова стратегія та тактика.

18. Формування та впровадження концепції промислового маркетингу в Україні.

У сучасних умовах при становленні ринкових відносин в Україні, проблема організації і функціонування маркетингу на підприємствах має дуже важливе значення. В Україні теорія і практика маркетингово­го управління ще не зайняли належного щабля. Вітчизняним підприємствам важко застосовувати маркетингове управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби. Головна увага мар­кетингуповинна бути направлена на залучення споживачів у ринкову економіку. Як на рівні підприємства , так і на рівні країни в цілому мар­кетинг вирішує такі завдання:

1. Він може бути використаний як ефективний інструмент визначення стратегії економічного розвитку і напрямку структурної перебудови при заданих обмеженнях в області природних, трудових і фінансових ресурсів, оскільки дозволяє проаналізувати особливості середовища діяльності і порівняти їх з наявними і потенційними можливостями економічного суб'єкта. 2. Маркетинг може сприяти прискоренню трансформації економічної і соціальної систем, допомагаючи контролювати зміни в області попи­ту і пропозиції.

3. Маркетинг допомагає просуванню основних ідей трансформації в ринкову економіку, сприяючи їх розвитку і сприйняттю різними представниками суспільства.

Концепція соціально-етичного маркетингу має особливе значення для промислових підприємств. Йдеться, зокрема, про зростання уваги до проблем захисту довкілля, у тому числі економічними методами. Так представники руху інвайромснталістів наполягають на необхідності впровадження компен­сацій за користування навколишнім середовищем у вигляді екоподатків, а "зе­лені консюмеристи" закликають виробників перейти на виробництво менш шкідливих для здоров'я побутових товарів і продуктів харчування.

19. Ринок та ринкові відносини

Розвиток суспільного поділу праці, економічна відокремле­ність суб'єктів господарювання за різних форм власності, необ­хідність обміну продуктами праці стали об'єктивними причина­ми виникнення ринку.

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між продавцем та покупцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівності та конкуренції суб’єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Ринок є однією з основних категорій сучасної економічної науки. В найбільш загальному розумінні з ринком зв’язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. З поняттям “обмін” звичайно ототожнюють акт отримання якогось бажаного об’єкта з пропозиції натомість чогось іншого. Тобто ринок – це система економічних відносин, зв’язків господарських суб’єктів, які приймають рішення самостійно. Отже, ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціонування такої економіки, потрібна реалізація різних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури. Остання складається з ринку товарів та послуг, ринку засобів виробництва, фінансового ринку.

Щодо ринкових відносин, то вони мають такі особливості:

1.Основними елементами ринкових відносин є: самостійний пошук споживачів та постачальників, конкурентні відносини між постачальниками готової продукції, вільні ціни на товари та послуги;

2. У країнах з ринковою економікою діє розвинута система регулювання за допомогою банківського %, кредитно-фінансової політики, диференціації податків, що певним чином впливає на механізм ціноутворення.

3. Створення захисту населення від негативних наслідків інфляційних процесів, змін ринкової кон’юнктури, при можливому безробіттю.

20. Інфраструктура товарного ринку

Ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціонування такої економіки, потрібна реалізація різних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури. Остання складається з ринку товарів та послуг, ринку засобів виробництва, фінансового ринку. До основних елементів ІТР відносяться: товарні та фондові біржі; ринки ЦП; брокерські контори; оптові та дрібнооптові посередники; роздрібні торговці; лізингові компанії, сервісні центри, комерційні центри, фірмові та комерційні магазини; банки; фонди стабілізації ринку. Отже, ІТР – це сукупність спеціальних господарюючих суб’єктів, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму та їх інтенсифікації. Діяльність господарюючих суб’єктів здійснюється у вигляді надання різноманітних послуг суб’єктам ринкових відносин. Це й обумовлює особливості ІТР. Результат діяльності суб’єктів ІТР, як правило, не набирають вигляду продукції в матеріально-речовій формі, а відіграють роль корисних дій, тобто це послуги. А процес надання послуг нерозривно зв’язаний з процесом виробництва, тому суб’єкти ІТР концентруються в місцях споживання. Особливістю ІТР – є також те, що в процесі діяльності суб’єктів інфраструктури відбувається поєднання продуктивної та непродуктивної праці. Продуктивна – змінює вартість товару, непродуктивна пов’язана з організацією обігу товарів та грошових коштів, їх обліком, рекламою тощо. Також, результат діяльності не зберігається і не накопичується.

21. Промислові та споживчі товари. Види промислових товарів

Промисловий ринок – це ринок, який включає осіб, фірми, підприємства, організації, які отримують товари та послуги для використання у виробництві, перепродажу або здачі в оренду. На противагу йому споживчий ринок складають особи, які дістали товари та послуги для особистого чи сімейного споживання. Таким чином, критерієм поділу ринку на промисловий і споживчий є характер споживання придбаних товарів. Отже, промислові товари можна віднести до засобів праці, тобто ті, які використовують в подальшому виробництві нових товарів, а споживчі товари призначені для кінцевого споживання, включають все різноманіття продукції, що забезпечує розширене відтворення населення.

Класифікація промислових товарів: 1)матеріали та деталі – товари, які повністю використовуються повністю у виробі виробника. Їх можна поділити на:

а)сировина і матеріали (продукти первинної переробки);

б)напівфабрикати та деталі (являють собою або матеріальні компоненти, або комплектуючі вироби).

2)капітальне майно – товари, які частково присутні в готовому виробі. Його можна поділити на 2 групи: а)стаціонарні споруди (являють собою споруди та стаціонарне обладнання; б)допоміжне обладнання (включає в себе все рухоме майно підприємства і конторське обладнання). Обладнання цього типу взагалі на стає частиною готового виробу.

3)допоміжні матеріали та послуги – об’єкти, взагалі не присутні в готовому виробі. Допоміжні матеріали бувають двох видів: робочі матеріали та матеріали для технічного обслуговування та ремонту. Ділові послуги поділяються на послуги по технічному обслуговуванню та ремонту та послуги консультаційного характеру.