80. Організація приймання готової продукції від цехів та відвантаження її покупцям.

Готова продукція від цехів поступає на склади, де вона приймається кладовщиком по кількості та якості.

На прийняту продукцію оформляються картки складського обліку та при необхідності продукція кодується, ведеться облік товарно-мат цінностей, зд-ся безпосер розміщ прод-ї на збереження на відбір та її комплектацію, оформляються прибуткові та вибуткові док-ти на прийняті та відпущені тов – мат цінності дотримується затверджений технолог процес переробки вантажів та обробки док-тів. За необхідності отримана продукція інвентаризується.

Після визнач. загального обсягу відвантаження готової продукції необхідно її класифікувати з метою правильної організації відвантаження. По-перше поставки поділяються за черговістю на експортні, першочергові та звичайні за формою просування від виробника до споживача – на транзитні, через посередників, прямі і т.д. За термінами постачання готової продукції необхідно розділити на термінові, періодичні та календарні.

Відвантаження проводиться по кожній адресній позиції збуту і передбачає визначення точних термінів (дат) і обсягів відвантаження по кожній товарній позиції. Оперативне планування відвантаження проводиться з урахуванням часу доставки товарів за конкретною адресою.

81. Аналіз виконання плану збуту. Аналіз виконання планів збуту та реалізації продукції

На виробництві складається план збуту продукції, а в торгівлі – план реалізації товарів (товарообороту). План збуту, як правило, включає наступні розділи: 1)найменування продукції – обсяг та асортимент (сортамент). Обсяг збуту показується за періодами: сезонам, кварталам, місяцям, а при необхідності і по дням. 2)ціноутворення, в тому числі ціна за одиницю продукції. 3)нові види продукції. )канали розподілу продукції, в тому числі по регіонам. 4)умови збуту продукції. 6)необхідний капітал. 7)витрати обігу. 8)організація збуту, в тому числі сервіс. 9)якість продукції і обслуговування. При невиконанні неповному виконанні плану аналізується кожний розділ плану та встановлють стандарт – це з”ясування реального стану – порівняння та аналіз. Встановлення стандартів відграє важливу роль (при контролі результатів базою порівняння являються, як правило, цілі підприємства). З”ясування реального стану також пов”язано з проблемами. Робота контролера дуже залежить від готовності менеджменту до співробітництва.

83. Канали розподілу та їх характеристика

Канали розподілу — це сукупність фізичних та юридичних осіб, які перебирають на себе або сприяють передачі права власності на товар на шляху від виробника до споживача. Розглянемо функції каналів розподілу: • Маркетингові дослідження. Необхідні для планування збуту. Включають в себе збирання і пошук інформації про ринок, характер та потреби споживача. • Стимулювання збуту (просування товару). Інформування і стимулювання покупців. • Планування продукції. Розробка товарної політики. Визначення і втілення асортиментної політики. • Ціноутворення. Визначення цін, скидок, умов платежів. • Сервіс. до- і післяпродажне обслуговування споживачів. • Безпосередній продаж товарів. Встановлення контактів із споживачем, проведення переговорів, укладання угод. • Транспортування. Зберігання та складування. • Сортування. Включає збирання, розподіл, власне сортування та підбір товарів. • Фінансування. Фінансування процесу розповсюд­ження товарів, тобто покриття витрат на функціонування каналів ройподілу.• Прийняття на себе ризиків. Відповідальність за товар у процесі і під час просування до спожи­вача.

Таким чином, мета створення каналу — зниження витрат. Виділяють 2 типи каналів: прямий та непрямий.

Суть прямого каналу полягає в тому, що виробник продає свою продукцію через відділ збуту або через філії цього відділу на місцях безпосередньо споживачеві. Такий канал називають ще каналом «нульового рівня», оскільки кількість посередників у ньому дорівнює нулю. Будь-який непрямий канал збуту передбачає участь посередників.

82. Маркетингова політика та задачі розподілу на промисловому підприємстві

Сьогодні готовність фірми до поставки та швидкість поставок ста­ли в багатьох галузях економіки розвинутих країн Заходу значним фак­тором успіху на ринку. Так, у сфері виробництва засобів виробництва термінове отримання сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи запас­них частин в інтересах забезпечення неперервного виробничого про­цесу часто є більш важливим, аніж ціна. В сфері товарів споживчого попиту за стійкої тенденції зниження прихильності споживачів до якоїсь торгової марки існує небезпека для підприємця втратити по­купців у разі нерегулярності поставок продукції в місця її збуту. Завдання досягнення найбільшої швидкості поставок готової про­дукції на ринок потребує, як правило, надпропорційного зростання витрат. Такі витрати пов'язані з необхідністю утримувати додатковий персонал, споруджувати склади, збільшувати запаси або прискорювати їх створення тощо. У зв'язку з цим все частіше постає проблема створення і викорис­тання логістичних систем розподілу. Такі системи мають своїм зав­данням відвантаження необхідної кількості продукту до місць попи­ту в потрібний час з тим, щоб досягти бажаного рівня обслуговуван­ня споживачів, мінімізувавши витрати на розподіл. Логістика розподілу грунтується на чотирьох обов'язкових скла­дових: 1) координація - це узгодження дій щодо розподілу з метою зба­лансувати вартість і ступінь обслуговування споживачів; 2) переміщення - це постійний потік товарів з фірми; 3) витрати - це витрати на переміщення й збереження товарів. Го­ловне завдання логістики - звести їх до оптимального мінімуму. У міру того, як зростає загальна кількість складів, збільшується вартість за­пасів, а витрати на транспортування падають, оскільки запаси розмі­щуються все ближче до споживачів. Ефект логістики полягає в тому, щоб звести до мінімуму загальні витрати, визначивши і влаштувавши конкретну кількість складів. Крива за­гальних витрат досягає мінімуму в точці, де жодний з двох інших еле­ментів (вартість запасів і транспортування) не є в мінімумі. В мінімумі є вся система; 4) рівень обслуговування - це здатність логістичної системи задо­вольняти потреби споживачів з погляду часу, надійності, зв'язку і зруч­ності. Мета фірми - забезпечити достатнє обслуговування споживачів, контролюючи одночасно сумарні витрати і створюючи конкуренто­спроможну позицію. Час - це цикл замовлення (визначення потреби, передача замовлення, обробка замовлення, навантаження, відправка). Надійність - це безвідмовність фірми, що визначається терміном ви­конання замовлення, гарантованістю доставки і її правильністю.

84. Зміст роботи з організації товарного руху промислової продукції

Товарорух є фізичним розподілом товарів, що включає ряд функцій – зберігання, транспортування, складування товарів, прийом та обробку замовлень. Товарні склади та бази слугують місцем зберігання готових виробів. Тут здійснюється також сортування товару по партіях. На товарних складах та базах утримуються також резервні запаси товарів. Транспортування передбачає використання різних видів транспорту, що відрізняються оперативністю доставки, доступністю, умовами зберігання товару в дорозі, регулярністю і рівнем витрат. Процедура обробки замовлень. Якщо вона випадає з-під контролю вищого керівництва, то здатна суттєво погіршити систему товароруху і принести великі збитки. Саме тут замовлення можуть затримуватись, що шкодить стосункам між фірмою-постачальником та її клієнтами. Нерідко при проходженні й обробці замовлень відбуваються збої, що спричиняють втрату клієнтів та відповідно прибутків. Рішення, які приймаються тут, ґрунтуються на базі загальної концепції витрат розподілу. Ця концепція аналізує вплив витрат по розподілу готової продукції на інтегральний показник прибутковості. Витрати розподілу враховують такі фактори: чисельність, потужність і місцезнаходження складських приміщень, баз; витрати на управління замовленнями; рівень обслуговування покупців; транспортні витрати, вартість капітальних коштів на зберігання чи оборот і альтернативне використання виділених коштів.

85. Основні економічні показники ефективності функціон-ня каналів розподілу

Головним в оцінці каналів розподілу є аналіз діяльності його суб'єктів. Він виходить з того, що такі суб'єкти є незалежними фірма­ми, а тому, здійснюючи оцінювання, насамперед враховують ступінь контрольованості дій посередників. Відомі два підходи до оцінювання каналів розподілу - вартісна оцінка й аудит. Вартісна оцінка - це звичайна щоденна фотографія (моніторинг) діяльності членів каналу, яка базується виключно на критерію обсягів продажу. Аудит - це процедура всебічного оцінювання діяльності членів ка­налу. Як правило, така процедура здійснюється один раз на рік для кожного члена каналу розподілу. Насамперед визначають відповідні аспекти контролю. Найчастіше контролюються: - збутова діяльність посередника (обсяги продажу продукції в ди­наміці, в порівнянні з минулими періодами, в розрізі асортименту); - запаси товарів (загальний рівень у натуральному і вартісному ви­раженні, відповідність запланованому, стан запасів і необхідного об­ладнання, діюча система їх обліку і контролю); - збутовий потенціал (кількість зайнятих працівників, їхня квалі­фікація і компетентність); - відносини між членами каналу (лояльність посередника); - конкуренція (її вплив на обсяги збуту); - загальні перспективи членів каналу. Після визначення контрольованих аспектів діяльності членів каналу встановлюють відповідні оцінні показники і безпосередньо здійснюють таке оцінювання.