Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
планування теория.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
358.4 Кб
Скачать
        1. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві

На підприємстві розробляються прогнози на основі яких формуються плани їх діяльності.

Прогнозування – це наукове передбачення, засноване на знаннях дії економічних законів, розвитку галузей і підприємства на поточний і перспективний період.

Планування – це процес визначення цілей діяльності і розвитку підприємства та обґрунтування шляхів і засобів їх досягнення.

В процесі планування використовуються:

- прогнози;

- нормативи;

- різні методи розрахунків;

- ЕОМ.

Принципи планування:

  • Наукова обґрунтованість планів;

  • Орієнтація на кінцеві результати;

  • Приоритетна роль перспективного планування;

  • Оптимальність планів.

Основні цілі планування:

  1. отримання максимального прибутку;

  2. усунення негативної дії невизначеності і зміни в сфері функціонування підприємств;

  3. Зосередити увагу на головних задачах на визначеному етапі ;

  4. Забезпечити контроль та відповідну коректировку дій.

Предмет - планування усіх сторін діяльності і сам план, що розробляється в організаціях усіх форм власності; це самостійна галузь знань, особливо в сферах людської діяльності, метою якої є теоретичне відображення дійсності. Планування вивчає розумову діяльність, що зводить розбіжності між ймовірним і бажаним (оптимальним майбутнім економічних організацій) за умов певних дій і навколишнього середовища. План – це модель діяльності підприємства на визначеному відрізку часу. Модель складається з конкретних показників та їх чисельного вираження. Система планів – це різновиди планів в залежності від ознаки, яка покладена в основу розробки плану. Ознаки: а) від місця формування планів: локальні (розраховуються підприємствами); централізовані (індикативні, які носять рекомендаційний характер, плани галузей, району); б)по тривалості: стратегічні; перспективні (довгострокові і середньострокові); поточні (на 1 рік, квартал, місяць); оперативні (на місяць, декаду, добу, зміну);г)в залежності, від вихідного принципу побудови плану: від минулого до майбутнього – це принцип формування перспективного і поточного планів; від майбутнього до сучасного – це принцип формування стратегічного плану.

        1. Планування як наука.

Предмет - планування усіх сторін діяльності і сам план, що розробляється в організаціях усіх форм власності; це самостійна галузь знань, особливо в сферах людської діяльності, метою якої є теоретичне відображення дійсності. Планування вивчає розумову діяльність, що зводить розбіжності між ймовірним і бажаним (оптимальним майбутнім економічних організацій) за умов певних дій і навколишнього середовища. План – це модель діяльності підприємства на визначеному відрізку часу. Модель складається з конкретних показників та їх чисельного вираження. Система планів – це різновиди планів в залежності від ознаки, яка покладена в основу розробки плану. Ознаки: а) від місця формування планів: локальні (розраховуються підприємствами); централізовані (індикативні, які носять рекомендаційний характер, плани галузей, району); б)по тривалості: стратегічні; перспективні (довгострокові і середньострокові); поточні (на 1 рік, квартал, місяць); оперативні (на місяць, декаду, добу, зміну);г)в залежності, від вихідного принципу побудови плану: від минулого до майбутнього – це принцип формування перспективного і поточного планів; від майбутнього до сучасного – це принцип формування стратегічного плану. Планування – це планологія (наука яка має свій предмет, об’єкт і методи дослідження). Предметом планології є як здійснюється вибір соціально-економічних цілей і обґрунтовуються використанням обмежених ресурсів для досягнення цих цілей в майбутньому. Об’єктом є соціально-економічний процес на підприємстві. Планування грунтується на таких загальних взаємопов’язаних методах: аналіз та синтез, дедукції та індукції, порівняння тощо. Також плануванню притаманні власні методи досліджень: системний підхід, конкретно історичний підхід, комплексний підхід, метод експерименту, моделювання. Системний підхід дозволяє досліджувати кількісні і якісні параметри з позицій теорії системи. Оперуючи статистичним аналізом можна дослідити і оцінити рівень складності, способи взаємодії різних компонентів системи, вплив кожної з них на систему не порушуючи при цьому принципи цілісності. Конкретно-історичний підхід розглядає вивчення етапу планування та напрямків його розвитку за логікою історичних аналогій (тобто конкретних історичних етапів). Комплексний підхід передбачає спільне використання методів різних наук: соціології , економіки тощо. Метод експерименту слугує апробацією прийнятих рішень. Метод моделювання спрощує реальну дійсність і лишаються лише основні планові рішення. За його допомогою створюються аналог рішення для спрощення ситуації «Метод делфі».