12. Виробнича програма підприємства, її зміст і оптимізація.

Виробнича програма – представляє собою номенклатуру, кількість і терміни виготовлення продукції. Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально- технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники. При плануванні виробничої програми підприємства розраховується обсяг аиробництва у натуральних та вартісних вимірниках обсягу виробництва продукції. При розрахунку виробничої програми використовується: План можливого збуту продукції; Договори на виробництво і постачання продукції; Державний контракт і замовлення; Данні про залишки нереалізованої продукції у передплановому періоді. Матеріальними ресурсами для виробництва таких замовлень підприємство забезпечує себе самостійно. В вартісному вимірі розраховується: 1. товарна 2. Чиста 3. Валова продукція.1. Товарна - обсяг готової продукції і напівфабрикатів, що реалізуються за межі підприємства, а також завершені роботи і послуги виробничого характеру. Розраховується в натуральному виражені.Тn = від1 до n(Ці*Nі), де n –кількість номенклатурних позицій Обсяг ТП у вартісному виражені планується: а) в оптових цінах діючих на момент складання плану, це необхідно для зв’язку вартості товарної продукції з кошторисом витрат на виробництво.б) в постійних цінах для виміру динаміки обсягу виробництва. 2. Чиста продукція. Розраховується як товарна продукція за мінусом суми амортизації та матеріальних витрат.3. Валова продукція – загальний обсяг продукції вироблений в даному періоді включаючи незавершені вироби та роботи. ВП = ТП + НЗВ^к - НЗВ^п або ВП розраховується на підприємстві з довгостроковим циклом виробництва (більше двох місяців). Залишки НЗВ на початок планового періоду визначаються по даним на кінець передпланового періоду. НЗВ на кінець може розраховуватись: а) по кожному виробу: НЗВ_і = сі*Nсер і*Тці*Кг, де: Сі – собівартість і-го виробу; N – середньодобовий обсяг випуску (в грн.); Тц – термін виробничого циклу в днях; Кг – коефіцієнт готовності.В свою чергу коефіцієнт готовності і-го виробу розраховується за формулою: Кгі = (Мі+1)/2, Де: М – питома вага матеріалів у собівартості виробів. б) для серійного виробництва (менш точний): НЗВ = С*Тц*Кг/Дпл, де: С – собівартість всієї продукції; Тц – середній термін виготовлення продукції; Кг – середній коефіцієнт готовності; Дпл. – кількість днів у плановому періоді. Тп (ВП) використовується для для розрахунку: витрат на виробництво; динаміки обсягів виробництва; продуктивності праці; фонд з/п; фондовіддачі; матеріалоємності і трудомісткості продукції.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства і одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною. Оптимізація виробничої програми виконується з ціллю: 1. планування оптимальної структури в номенклатурі виробів; 2. визначення максимально можливого виробництва продукції і економічної межі нарощування обсягів виробництва. 1. – вирішується за допомогою економіко-економічних методів: лінійного програмування (симплекс метод); метод “гілок і границь” (направлений перебір з відсіюванням неефективних побудов плану); метод за допомогою інтеграційних показників (встановлюється критерій на який необхідно вийти). 2. – враховується закон спадаючої віддачі (продуктивності) ресурсу.1 фаза. – крива ТР має перегиб і граничну корисність ресурсу досягає max – МР>AP>0.2 фаза. – середня продуктивність досягає max, а гранична продуктивність знижується, звідки виникає проблема раціональної поведінки підприємця у відношенні нарощування фондів. АР=MP>0 3 фаза. – загальна продуктивність досягає max, а гранична продуктивність = 0. МР=0. Необхідно знімати з виробництва даний вид продукції, так як діє закон спадаючої віддачі ресурсу, виникає поняття “граничної технології”. Треба змінити устаткування і технологію виробництва.