- •Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві
- •Планування як наука.
- •Процес планування і вибір рішень.
- •Планування як функція управління підприємством.
- •2. Методи та інструменти планових розрахунків.
- •Функціонування системи планування на підприємстві.
- •Різновиди планів та їх комплекси
- •Зміст планів і організація їх розробки.
- •Формування плану збуту з урахуванням досліджень ринку, життєвого циклу продукції і детермінантів попиту.
- •Планування реклами.
- •Планування збуту продукції.
- •Виробнича програма підприємства, її зміст і оптимізація.
- •Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні.
- •Зміст і завдання оперативно-календарного планування
- •Ритмічність виробництва.
- •Особливості оперативно-календарного планування на підприємствах одиничного, серійного і масового типів виробництва.
- •17. Зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва та послідовність його розробки.
- •18. Планування потреби в матеріальних ресурсах.
- •19. Запаси і регулювання їх розмірів.
- •20. Визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.
- •21. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають і послідовність розрахунків.
- •22. Методика розрахунку виробничої потужності;
- •23. Визначення максимально можливого випуску продукції з наявної потужності.
- •24. Система показників виробничої потужності.
- •25. Планування персоналу.
- •26. Планування продуктивності праці.
- •27. Планування оплати праці.
- •28. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.
- •29. Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою.
- •30. Планування діяльності ремонтного виробництва.
- •31. Планування енергозабезпечення підприємства.
- •32. Планування транспортного обслуговування виробництва.
- •33. Мета та завдання розробки плану із собівартості продукції.
- •34. Методика розрахунку витрат за техніко-економічними факторами.
- •52. Фінансове планування.
- •51 Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.
- •50. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції.
- •49.Склад бізнес-плану та технологія його розробки.
- •48.Сутність бізнес-планування і призначення бізнес-плану.
- •Сутність бізнес-планування та його призначення.
- •47. Оцінка технічного рівня розвитку п-ва.
- •46.Планування технічного та організаційного розвитку.
- •45. Сітьові методи планування підготовки вир-ва та освоєння нових виробів.
- •44.Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
- •43. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.
- •42. Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
- •41. Формування планів оновлення продукції. Їх склад і завдання.
- •40. Основні умови прибутковості підприємства.
- •39.Планування прибутку на підприємстві.
- •38. Планування потреб підприємства в капіталі і грошових коштах.
- •37.Задачі і зміст фінансового планування.
- •36.Методика розрахунку калькуляційних статей прямих витрат.
- •35.Планування собівартості реалізованої продукції.
- •1. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві
- •3. Планування як наука.
Процес планування і вибір рішень.
В процесі планування здійснюється альтернативний вибір. Завжди існують обмеження щодо засобів досягнення кожного з варіантів – здійснюється раціональний вибір. Критерієм раціональності є знання різних галузей , а саме технічних, юридичних, соціальних, економічних. Користуючись кожним критерієм можна досягнути найкращого вибору в певних аспектах. Технічна раціональність – це досягання найкращих рішень розподілу потенціалу підприємства. Юридична раціональність – це досягнення відповідності із законом. Економічна раціональність – досягається ефективністю рішень (витрати/ефект).Враховуючи те, що планування виконуються людиною, виділяють філософські концепції: формальне, інкрементальне, системне. Формальне планування спирається на кількісні моделі в яких відображаються точні характеристики проблеми. Для нього є характерно: логічна структурованість, імперічна обґрунтованість. Припускає механічний погляд у майбутнє, де результати або відомі або вони знаходяться в межах статистичних поділів. Інкрементальне планування включає можливість існування (застосування) формалізованих моделей і значно більше людських знань (досвід, інтуїцію). Він корисний тим, що є багато невідомих, що є прийнятою в умовах ненадійності даних. Системне планування прагне сприяти взаємодії із зовнішнім середовищем віддаючи данину невизначеності, яке асоціюється з бурхливим розвитком подій. Системне планування розглядається як процес який безперервно розвивається.
Планування можна розглядати у широкому розумінні слова як прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов’язаних із майбутніми подіями. Ідеться про систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів. Планування, таким чином, охоплює процес складання і прийняття планів.
Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як систематизовану підготовку рішень. Планування з цієї точки зору означає систематичну підготовку до формування майбутнього стану підприємства. Головний сенс планування полягає у відношенні продуктивності та ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін.
Якщо процес прийняття рішень відбувається без систематичної підготовки, то мають місце інтуїтивні або імпровізіональні рішення. Такі рішення, як правило, приймаються за умов нестачі інформації безпосередньо перед їхньою реалізацією.
Прийняття рішень може здійснюватись за невизначеності умов, тобто коли треба враховувати декілька гіпотетичних ситуацій щодо стану зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи іншої ситуації, то це називають прийняттям рішень за умов ризику. Для цих випадків за допомогою методів математичної статистики кількісно визначаються оцінка настання цільового ефекту, а вибір альтернатив здійснюється тими методами, що і за умов множинності цілей і визначеності зовнішнього середовища. Якщо ж не має можливості навіть оцінити ймовірність настання подій, то рішення приймаються за правилом з урахуванням так званого феномену невизначеності, а саме: «міні-максу», «максі-міксу», «песимізму-оптимізму».