Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПМ_108_by_De_Lotren.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
512.51 Кб
Скачать

59. Методи встановлення та оптимізації цін.

Маркетингова цінова політика має досить широкий набір підходів та методів прямого (безпосереднього) та непрямого розрахунку цін. Під час розрахунку ціни можна користуватися одночасно кількома методами з переважанням будь-якого з них. Методи прямого ціноутворення можна об’єднати в групи:

  1. Виходячи з витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції (метод простих формул; середні витрати + прибуток; згідно з маржинальними витратами; метод беззбитковості).

  2. Виходячи з попиту (на основі суб’єктивної оцінки цінності продукту; на основі цінової еластичності).

  3. З урахуванням умов конкуренції (“залежне” встановлення цін; “слідування за лідером”; ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів; тендерне ціноутворення).

  4. В рамках товарної номенклатури (за номенклат. групою; обмеження кількості цін).

  5. За географічним принципом (зональне ціноутворення; ціноутворення відносно базового пункту; франко-ціни; ціни згідно з умовами “Інкотермс”).

  6. На основі узаконених типових умов (біржове ціноутворення; ціноутворення з урахуванням державної політики).

До методів непрямого ціноутворення належить маркетингова політика кредитування, кондицій, а також знижок.

Кредитна політика фірм – це визначення і безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником.

Політика кондицій – це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов’язкові умови поставки продукції.

Знижки: 1) кількісні (некумулятивні та кумулятивні); 2) касові; 3) на замовлення, вартість якого перевищує якусь конкретну суму; 4) негативні; 5) функціональні; 6) торговельні; 7) сезонні; 8) фінальні; 9) залікові; 10) на вимогу важливого клієнта.

60. Види ціни “сіф” та їх застосування.

СFR – вартість і фрахт (порт призначення визначений) – продавець зобов’язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений порт призначення, проте ризик втрати або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, спричинених подіями, що сталися після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець здійснює очищення товару від мита на експорт.

CIF – вартість, страхування і фрахт (порт призначення визначений) – продавець має такі ж зобов’язання, як і у випадку CFR, але з тим додатком, що він мусить забезп. морське страхування для усунення ризиків втрати або пошкодження товару при перевезенні; він також здійснює очищення товару від мита на експорт. СРТ – перевезення оплачено до … (місце призначення визначено) – продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення, а також очищення товару від мита на експорт. Ризик втрати або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що сталися після поставки товару перевізнику, переходять від продавця до покупця після поставки на зберігання перевізнику.

СІР – перевезення до … і страхування оплачені (місце призначення визначено) – продавець має ті самі зобов’язання, як за умов СРТ, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу для зменшення ризику покупця у зв’язку зі втратою або пошкодженням товару при перевезенні.