55. Управління асортиментом продукції.

Найбільш суттєвим елементом товарної політики являється управління асортиментом продукції, визначення видів і типів виробів, які користуються в даний момент попитом на ринку.

Асортимент продукції – це види, типи, сорти, розміри, марки продукції, яку випускає підприємство. Формування асортименту базується на необхідності найбільш повного задоволення потреб суспільства в виробах, які користуються попитом. Із даного визначення слідує, що процес формування асортименту повинен бути керованим.

Управління асортиментом продукції полягає в виробництві і пропонуванні на ринок такої продукції, яку в даний період часу споживач бажає придбати і основується на принципі – випускати продукцію стільки, скільки потрібно і коли потрібно.

Планування асортименту продукції являє собою відбір виробів для майбутнього їх виробництва і збуту і приведення всіх специфікацій і характеристик цих виробів в відповідності з вимогами споживачів. По результатам маркетингових досліджень потреби, споживчого попиту і ринку, а також з урахуванням технічних і технологічних можливостей підприємства, затрат і рентабельності формується перелік виробів прийнятних для споживання і, які забезпечують запланований рівень реалізації для досягнення необхідного обсягу прибутку.

Порядок формування ТА наступний:

1) дослідження цільових ринків та складання їх профілю;2) формування базового товарного асортименту (БТА);3) визначення потенційних економічних хар-к товару, що включений до БТА;4) визначення рейтингу товару, що вкл. до БТА; 5) формування та вибір варіантів ТА.

Ефективність процесу управління асортиментом товару багато в чому залежить від дослідження ступеню новизни виробу, який планується для заміни вже існуючого в даний момент на підприємстві.

56. Цінова стратегія, її види та реалізація промисловими підприємствами.

Цінова стратегія – політика цін на довгострокову перспективу,що повинна бути інструментом здійснення стратегічних цілей. Виділяють наступні види цінової політики фірми:- політика наміченого прибутку та низьких цін - використовується для товарів з високою еластичністю попиту; базується на стратегії зниження витрат, яка може призвести до звуження товар­ної номенклатури, переходу на випуск лише стандартних продуктів і скорочення модифікацій товару, збіднення асортименту виробів і зниження їхньої конкурентоспроможності;

- політика високих цін на товари з унікальними властивостями - безпосередньо залежить від властивостей продукції, що реалізується; підприємство має можливість установлювати підвищені ціни, якщо запропоновані товари відрізняються від існу­ючих якістю, рівнем організації та функціонування збутової мережі;

- політика «зняття вершків» - застосовується до нових товарів і пов’язана з установленням максимально можливої початкової ціни і її поступовим зниженням, що дає змогу підприємству покрити додаткові витрати на етапі запровадження товару. Ціна знижується для залучення нових покупців після того, як скорочується первісний збут. Для здійснення такої політики потрібно мати принципово новий товар із надійним патентним захистом та високим попитом;

- цінова політика проникнення - за умов високої конкуренції на такий товар встановлюють нижчі ніж у конкурентів ціни, за рахунок чого збільшується контингент споживачів. Політика проникнення виправдовується щодо масового виробництва, яке уможливлює компенсацію сукупним масовим прибутком певних втрат за окремими різновидами товарів; - політика цінової сегментації, коли ціни на той самий товар диференціюються на різних сегментах ринку; - політика психологічного ціноутворення - застосовується для продажу товарів в «престижних» крамницях за підвищеними цінами; - цінова політика стимулювання комплексних продаж - Інколи ціни встановлюють залежно від їхнього рівня в підприємства-лідера галузі.