Застосування певних принципів менеджменту гарантує ефективний менеджмент у певному місці за певних умов і протягом певного часу
Основні положення
Принципи менеджменту забезпечують ефективні результати за умови їх системного використання
Принципи менеджменту не слід догматизувати
Науковому узагальненню підлягають ті принципи менеджменту, які стабільно гарантують очікуваний результат
Рис. 2.3. Основні положення, які слід враховувати при розробці принципів менеджменту
У
сі принципи менеджменту взаємопов’язані. Відмова від якогось з них або недостатнє їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту.Контрольні завдання та запитання
В чому полягає сутність закону менеджменту та його закономірності?
Навести приклади застосування законів менеджменту в практичній діяльності організації.
Охарактеризуйте закономірності менеджменту.
Які особливості мають сучасні принципи менеджменту?
В чому полягає сутність принципів менеджменту, які запропоновані А. Файолем, Г. Фордом, В. Емерсоном?
Тема 3. Історія розвитку менеджменту План лекції
Історія розвитку управлінської науки в світі та в Україні.
Класичні теорії менеджменту, їх зміст, особливості та сфера застосування.
Характеристика сучасних підходів до управління організаціями.
1, 2, 3, 4, 9, 25, 27, 28, 29, 30, 31, 43
Ключові слова:
Класичні теорії менеджменту, теорія людських стосунків, теорія поведінських наук, кількісний, системний і ситуаційний підхід, система, підсистема, відкрита система.
Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства
Потреба в науці про менеджмент виникла в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. і пов’язана з появою великого машинного виробництва
Таблиця 3.1
Етапи розвитку менеджменту як науки
1. |
Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва |
2. |
Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків |
3. |
Побудова систем управління,орієнтованих на ринок |
4. |
Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення |
5. |
Формування системного та ситуаційного підходів |
6. |
Комп’ютеризація управлінських процесів |
Етапи розвитку управлінської науки в радянський і пострадянський періоди
Таблиця 3.2
Етапи розвитку управлінської науки
1. |
Жовтень 1917р.- березень 1921р. |
Розроблялись форми і методи державного управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання |
2. |
1921-1928рр. |
Здійснювалось подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з’явились трести і синдикати, а також формально вивчались можливості участі працівників в управлінні |
3. |
1929-1945рр. |
Пов’язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, увагу приділяли удосконаленню структур управління, методів підходу і підготовку кадрів планування і організації виробництва |
4. |
1946-1965рр. |
Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що врешті-решт призвела до поглиблення адміністрування |
5. |
1965-1975рр. |
Була здійснена служба проведення господарської реформи через посилення ролі економічних методів управління |
6. |
1985р. і донині |
Цей період характеризується проведенням економічних ринкових реформ в умовах розвитку незалежної національної економіки України |
Таблиця 3.3
Хронологія науки про управління
Період |
Ключові досягнення менеджменту |
1 |
2 |
5 тис. років до н.е. Шумери |
Писемність, реєстрація фактів |
4 тис. років до н.е. Древній Єгипет |
Організація, планування, контроль |
3 тис. років до н.е. Древній Єгипет |
Децентралізація в організації управління, письмові запити, використання рекомендацій „штабу” |
Продовження таблиці 3.3
1 |
2 |
2 тис. років до н.е. Древній Єгипет |
Централізація в організації управління, відповідальність |
1 тис. років до н.е. Китай |
Визнання необхідності організації, планування, спеціалізації, керівництва і контролю |
400 років до н.е. Сократ |
Формулювання принципу універсальності менеджменту |
400 років до н.е. Ксенофонт |
Визнання менеджменту як особливого виду мистецтва |
350 років до н.е. Платон |
Формулювання принципу спеціалізації |
325 років до н.е. Олександр Македонський |
Створення штабу |
284 років до н.е. Діоклетіан |
Делегування повноважень |
1436р. Арсенал Венеції |
Облік витрат виробництва. Чеки і баланси для контролю, присвоєння номерів при інвентаризації, використання методу конвеєра, контроль товарних запасів, контроль собівартості |
1500р. Томас Мор |
Аналіз недоліків поганого керівництва |
1525р. Ніколо Макіавелі |
Усвідомлення принципу масової згоди, цілеспрямованість в організації, визначення якості керівництва |
1725р. Іван Тихонович Посошков |
Діапазон контролю, рівномірне завантаження виконавців, тестування, облік, контроль, дотримання ритмічності трудових процесів |
1767р. Деймс Стюарт |
Витоки теорії влади, вплив автоматизації |
1776р. Адам Сміт |
Застосування принципу спеціалізації до промислових робітників, розрахунок оплати праці, потреби „економічної” людини, концепції контролю |
1790р. Олександр Суворов |
Принципи навчання і виховання воїнів, наука перемагати |
1810р. Роберт Оуен |
Узагальнення особистого досвіду управління, відповідальність за підготовку робітників |
1860-1870 Московське вище технічне училище МВТУ ім. Баумана |
Методика раціоналізації трудових рухів |
Продовження таблиці 3.3
1 |
2 |
1881р. Джозеф Вартон |
Розробка курсу підприємницького менеджменту для коледжу |
1900р. Федерік Тейлор |
Науковий менеджмент, системний підхід, кадровий менеджмент, відношення між працею і менеджментом, система оцінки собівартості, дослідження робочого часу, визначення наукового менеджменту, функціональна організація |
1910р. Х’юго Манстерберг |
Використання психології в менеджменті |
1911р. Семенов І., Пійкін А. |
Курс лекцій „Організація заводського господарства”, сформульовані „основні закони організації виробництва і НОП” |
1911р. Харлоу С. Персон |
Організував першу наукову конференцію в США з менеджменту |
1916р. Генрі Файоль |
Перша повна теорія менеджменту, функції менеджменту, принципи менеджменту, необхідність викладання менеджменту |
1920р. Петербурзький політехнічний інститут, Московське вище технічне училище |
Формулювання „законів” наукової організації і „НОП” (закон найменшої при ланцюговому зв’язку; закон взаємного замкнення; закон ритму; закон паралельної послідовності робіт; закон фронту робіт; закон реальності умов) |
1920р. Богданов А.А. |
Розробка принципів нової науки про закони організації, що діють в техніці, економіці і політиці, а також необхідності їх системного вивчення |
1927р. Елтон Мейо |
Соціологічна концепція групових спрямувань |
1930р. Мері П. Фолетт |
Філософія менеджменту, що ґрунтується на індивідуальній мотивації, груповий підхід до вирішення проблем менеджменту |
1935р. Єрманський О.А. |
Методологія раціоналізації управлінської праці, закон організаційної суми. Прийшов до висновку, що в майбутньому всі стануть керівниками – співвідношення історично складалось так: ХІХс. 1:1000, 1914р. 1:2, в 1920р. 1:5, в недалекому майбутньому повинно бути 1:0. Тейлор вважав ідеальним співвідношення 1:3. |
1938р. Честер Бернанд |
Теорія організації, соціологічні аспекти менеджменту |
Закінчення таблиці 3.3
1 |
2 |
1938р. Гостев А.К. |
„НОП” потрібно починати з окремої людини. Концепція вузької бази: робітник біля станка є директор свого підприємства. Формула „розрахунок-установка-обробка-контроль-облік-систематика-розрахунок”. |
1939р. Керженцев П.М. |
Теорія організаційної діяльності. Загальні риси управління людьми. |
1949р. Норберт Вінер та інш. |
Ухил на системний аналіз і теорію інформації у менеджменті. |
1950р. Дунаєвський Ф.Р. |
Теорія адміністративної ємкості, тобто здатність керувати певною кількістю осіб. |
1955р. Герберт Саймон та інші |
Надали особливе значення поведінці людини при прийнятті рішення. |
1960р. Дуглас МакГрегор |
Довів, що відношення менеджера до підлеглих суттєво впливає на їх роботу і клімат у організації. В теорії „Х” – утвердження переваги контролюючого менеджера, а в теорії „У” – принцип розподілу відповідальності. |
1965р. Ігор Ансофф |
Модель стратегічного планування. |
1972р. Д.М. Гвишиани |
Систематизація і аналіз американської теорії управління. |
1975р. Генрі Мінцберг |
Розглянув організаційні структури від машинної бюрократії до „адхок”-кратії |
1981р. Г. Кунц і С.О. Донннел |
Системний і ситуаційний аналіз управлінських функцій |
1985р. Р.А. Акофф |
Стратегічне планування розвитку корпорації фірми. |
1985-1997рр. |
• Визнання значення матеріальної, технологічної бази сучасного виробництва і сфери послу. • Посилення уваги до організаційної культури і демократизації управління. • Систематизація і аналіз процесу управління в умовах міжнародної конкуренції МНК та ТНК, переходу країн до відкритої економіки. • Критичний аналіз і переосмислення адміністративно-командної системи управління в умовах переходу до ринкових відносин соціалістичних країн. |
Таблиця 3.4
Особливості управління організаціями до 1990 року
Невелика кількість керівників вищої ланки |
Менші, ніж в сучасних умовах, пропозиції між чисельністю керівників і робітників |
Невелика чисельність керівників середньої ланки |
Переважаюче використання адміністративних методів управління |
Теорія (школа) наукового управління (1885-1920) найтісніше пов’язана з роботами Ф. Тейлора, Френка і Лілії Гілберт, Генрі Ганта. Займалися спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці на виробництві, нормуванням праці і стимулюванням трудового внеску.
Класична теорія (школа) управління (1920-1950), яку започаткував А. Файоль. Він описав першим функції менеджменту та вніс суттєвий вклад в систематизацію підходу до управління всією організацією.
Теорія (школа) людських стосунків (1930-1950) заснували М. Паркер, Фоллет та Елтон Мейо.
Ця школа рекомендувала використовувати прийоми управління людськими взаєминами шляхом впливу безпосередніх керівників на працівників, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі
Теорія (школа) поведінських наук (з 1950р.) формувалася К. Аджирісом, Р. Лайкертом, Мак-Грегором, Ф. Герцбергом. В основі цієї теорії лежать методи налагодження між особистих стосунків, підвищення ефективності людських ресурсів
Школа (теорія) (кількісний підхід) науки управління (з 1950р.). Основою школи є дослідження моделей, тобто форм подолання реальності, і операцій. Найбільш відомими представниками цієї школи є Д. Марч, Г. Саймон, Д. Томпсон, Н. Лоуренс
Сучасні підходи до управління пов’язані з розглядом організації як системи, діяльність якої постійно залежить від змінного набору обставин. Системний підхід ґрунтується на використанні теорії систем у менеджменті з кінця 50-х років.
Система – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, що визначають її характер
Усі організації є відкритими системами, які складаються з таких елементів, як структура, завдання, технологія, персонал, цілі, місія, корпоративна культура.
Великі частини систем самі можуть утворювати системи, які стосовно першої системи можна називати підсистемами (відділи, цехи, служби тощо)
Вхід (матеріали, сировина, та інші ресурси)
Процес перетворення (виробничо-господарська діяльність)
Вихід (товари прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, тощо)
Рис. 3.1. Графічне зображення організації
як відкритої системи
Ситуаційний підхід розроблений в 60-х роках випливає з поняття ситуації як конкретного набору обставин, що впливають на організацію протягом певного часу
Ситуаційний підхід спрямований на підбір прийомів менеджменту для конкретних управлінських операцій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації
Таблиця 3.5
Періодизація головних проблем менеджменту
та шляхів їх вирішення
Період, роки |
Головні проблеми підприємства |
Ключові рішення менеджменту |
Наукові школи і підходи |
1985-1920 |
|
Аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів; застосування стимулювання працівників |
Наукове управління |
1920-1950 |
Ефективне функціонування великої організації |
Підходи до вдосконалення управління організацією в цілому; формування ієрархічних структур менеджменту |
Класична, раціоналістична або адміністративна школа в управлінні |
1936-1955 |
Максимізація випуску продукції і зростання ефективності |
Зростання продуктивності праці |
Школа людських стосунків і поведінських наук |
1956-1970 |
Управлінський контроль за всіма параметрами |
Побудова і взаємодія систем |
Системний підхід |
1971-1980 |
Забезпечення конкуренції і завоювання ринків |
Стратегічне планування |
Ситуаційний підхід |
1981-1985 |
Ефективність реалізації цілей |
Формування культури організації
|
Ситуаційний підхід |
1986-1990 |
Адаптація до змін |
Інноваційний менеджмент |
Ситуаційний підхід |
сучасність |
Максимальне використання всіх можливостей менеджменту |
Лідерство |
Ситуаційний та новий підходи |