Конфіденційна інформація

Григор’єв Роман Степанович, 1965 р.н., інвалід дитинства, інвалід 2 групи. В даний час безробітний. Постійно потребує лікування. Проживаю м. Київ вул.. Лепсе 4, кв. 6

Батько з матір’ю проживали в м. Конотопі там і знаходилась квартира. Крім нього в сім’ї є ще мій брат, який проживає в Росії.

Мати вигнала із мене з дому 20 років назад, чомусь вона мене з самого дитинства не любила. В 7 років мені відрізало ногу, то мати навіть говорила, що кращі б я помер, і я отримав інвалідність.

В рік коли помер батько, як тільки дізнався відразу приїхав до матері, а вона мене на поріг не пустила. Я, тоді звернувся до міліції і зміг узяти деякі батькові речі. Потім я потрапив до лікарні на довгий час і мені не було коли займатись спадщиною. Коли я зміг вийти з лікарні, через 1 рік після поховання батька, знов почались проблеми на роботі і знов було не до того. Мати весь час впевнювала, що все в порядку. Через деякий час знов потрапив до лікарні і теж пробув довгий час на лікуванні.

Рік назад я дізнався, що мати на себе оформила всю спадщину, написала в нотаріальній конторі заяву, що не має у батька більш спадкоємців крім неї і продала квартиру і машину. Гроші не я ні брат не отримали з цієї продажі. З часу як я дізнався звертався до різних органів за допомогою і всі мені відмовляли. Допоможіть тримати законну частку в спадщині батька.

ЗАДАЧІ

Задача №1

До Ірпінського міського суду із позовною заявою про визнання заповіту недійсним звернувся громадянин Горнюк Віталій Леонідович.

1 грудня 2003 року померла його бабуся по лінії батька - Горнюк Олена Петрівна. До складу спадщини, що відкрилась після її смерті, увійшли садиба із підсобним господарством у ПГТ Ворзель, сертифікат про право на земельну частку (пай) та автомобіль "Москвич-412". На момент смерті гр. Горнюк О.П. тимчасово проживала у свого племінника Горнюка Валерія Олександровича. Після її смерті виявилось, що нею було укладено, заповіт в якому Горнюк В.О. був названий єдиним спадкоємцем, відповідно Горнюк В.Л., який за законом мав би бути спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті свого батька - сина спадкодавця, був усунений від спадщини. Це стало несподіванкою для Горнюка В.Л., оскільки незадовго до своєї смерті на святкуванні його 25-річчя Горнюк О.П. прилюдно заявила, що він буде її єдиним спадкоємцем. Тому Горнюк В.Л. вважає заповіт фіктивним: таким, що не відповідав дійсній волі спадкодавця та укладений внаслідок тиску з боку Горнюка В.О.

Суд встановив, що 12 липня 2003 року до Ворзелівській ради звернувся громадянин Горнюк В.О. із проханням прийти до нього додому та посвідчити заповіт Горнюк О.П. На його прохання в той же день секретар ради - Лебедюк Василина Георгівна, прийшла до його помешкання. Там у присутності Горнюк О.П., Горнюка В.О., Горшок Зінаїди Петрівни (матір відповідача) секретар склала текст заповіту, який був зачитаний Горнюк О.П. Після того вона пішла до сільської ради, де видрукувала написаний від руки текст на друкарській машинці, а вже потім повернулась до будинку для підписання двох примірників заповіту. Повторно заповіт вголос не зачитували. Однак Горнюк В.О. заявив, що заповідачка - неписьменна і тому власноруч підписатись не може, на запитання секретаря, чи вона справді неграмотна, Горнюк О.П. відповіла, що вона-малограмотна. Тому секретар прийняла рішення про запрошення рукоприкладача. Ним став сусід - Петрук Василь Андрійович, який поставив свій підпис під обома примірниками заповіту. Заповідач проти особи Петрука, як рукоприкладача, не заперечувала.

Судом також було встановлено, що сім'я Горнюка В.Л. доглядала спадкодавця протягом року, після її смерті зазнала витрат на поховання. Позивач переконаний, що Горнюк О.П. хоча і була малограмотною, однак могла підписувати документи. Даний факт, на думку позивача, підтверджується наданою ним суду карткою особистого рахунку Ворзелівського відділення Ощадбанку № 6754, який містить посвідчений нотаріусом підпис Горнюк О.П.

Скласти позовну заяву до суду

Задача №2

До Ірпінського міського суду із позовною заявою про визнання заповіту недійсним звернувся громадянин Горнюк Віталій Леонідович.

1 грудня 2003 року померла його бабуся по лінії батька - Горнюк Олена Петрівна. До складу спадщини, що відкрилась після її смерті, увійшли садиба із підсобним господарством у ПГТ Ворзель, сертифікат про право на земельну частку (пай) та автомобіль "Москвич-412". На момент смерті гр. Горнюк О.П. тимчасово проживала у свого племінника Горнюка Валерія Олександровича. Після її смерті виявилось, що нею було укладено, заповіт в якому Горнюк В.О. був названий єдиним спадкоємцем, відповідно Горнюк В.Л., який за законом мав би бути спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті свого батька - сина спадкодавця, був усунений від спадщини. Це стало несподіванкою для Горнюка В.Л., оскільки незадовго до своєї смерті на святкуванні його 25-річчя Горнюк О.П. прилюдно заявила, що він буде її єдиним спадкоємцем. Тому Горнюк В.Л. вважає заповіт фіктивним: таким, що не відповідав дійсній волі спадкодавця та укладений внаслідок тиску з боку Горнюка В.О.

Суд встановив, що 12 липня 2003 року до Ворзелівській ради звернувся громадянин Горнюк В.О. із проханням прийти до нього додому та посвідчити заповіт Горнюк О.П. На його прохання в той же день секретар ради - Лебедюк Василина Георгівна, прийшла до його помешкання. Там у присутності Горнюк О.П., Горнюка В.О., Горшок Зінаїди Петрівни (матір відповідача) секретар склала текст заповіту, який був зачитаний Горнюк О.П. Після того вона пішла до сільської ради, де видрукувала написаний від руки текст на друкарській машинці, а вже потім повернулась до будинку для підписання двох примірників заповіту. Повторно заповіт вголос не зачитували. Однак Горнюк В.О. заявив, що заповідачка - неписьменна і тому власноруч підписатись не може, на запитання секретаря, чи вона справді неграмотна, Горнюк О.П. відповіла, що вона-малограмотна. Тому секретар прийняла рішення про запрошення рукоприкладача. Ним став сусід - Петрук Василь Андрійович, який поставив свій підпис під обома примірниками заповіту. Заповідач проти особи Петрука, як рукоприкладача, не заперечувала.

Судом також було встановлено, що сім'я Горнюка В.Л. доглядала спадкодавця протягом року, після її смерті зазнала витрат на поховання. Позивач переконаний, що Горнюк О.П. хоча і була малограмотною, однак могла підписувати документи. Даний факт, на думку позивача, підтверджується наданою ним суду карткою особистого рахунку Ворзелівського відділення Ощадбанку № 6754, який містить посвідчений нотаріусом підпис Горнюк О.П.

Зробити аналіз справи.

Задача № 3

25.10 2008 року Ірпінський міський суд ухвалив рішення про стягнення з гр. ПП Толстікова П.М. на мою користь 2985 грн за продаж неякісного товару ( мобільний телефон Siemens EF 81).

На підставі зазначеного рішення я отримав виконавчий лист № 2-2231 від 25.10. 2008 року, який пред’явив на виконання до Відділу державної виконавчої служби управління юстиції Святошинського району м. Києва 23.09.2009 року.

До сьогодні рішення суду не виконано, крім того, жодного разу Відділом державної виконавчої служби управління юстиції Шевченківського району м. Києва мене не було проінформовано про хід виконання рішення суду,

Скласти скаргу до керівника Виконавчої служби

Задача № 4

16/10/2008 р. померла громадянка Дем’яненко Віра Анатоліївна, яка на момент своєї смерті проживала в м. Ірпінь Київської обл. по вул. Українській 26. Будинок було збудовано у 1952 р. батьками чоловіка Дем’яненко В.А., який помер у 1995 р. Дем’ненко В.А. постійно проживала в даному будинку з 1978 р. Правовстановлюючих документів на даний будинок в Дем’яненко В.А. не було. Заповіт Дем’яненко В.А. не складався.

26.10.2008 р. будинок № 26 по вул. Українській в м. Ірпені, за заявою Ірпінської міської ради, Ірпінським міським БТІ було взято на облік як безхбезхозну річ.

15.04.2009 р. син Дем’ненко В.А. –, який проживає в м. Васильків вул. Садова 98, звернувся до Ірпінської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини Дем’яненко В.А., на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа.

19.11.2009 р. за рішенням Ірпінського міського суду будинок за адресою м. Ірпінь вул. Українська 26 було передано у власність Ірпінської міської ради на підставі ч. 2 ст. 335 ЦК України.

Станом на 11.01.2010 інші заяви, крім заяви Дем’яненко В.В., щодо прав на спадщину Дем’яненко В.А., відповідно до довідки з Ірпінської міської державної нотаріальної контори, не надходили, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

У лютому 2010 р. Дем’яненко В.В., від свого знайомого, який працював в Ірпінській міській раді, дізнався, що будинок, в якому проживала його мати, передано у власність міської ради.

Сформулюйте позицію позивача - Дем’яненко Віктор Васильович (сина)

відповідача – виконавчий комітет міської ради

третьої сторони з самостійними вимогами (сестра позивача)

Задача № 5

До Ірпінського міського суду

Київської області

08200, вул. Мінеральна, 7

м. Ірпінь

ПОЗИВАЧ: Кирилішин Сергій Юрійович

08200, Київська обл., м. Ірпінь

вул. Українська, буд. 80-а, кв. 36

тел.: 0667847402

ВІДПОВІДАЧ: Кирилішин Андрій Юрійович

08296, Київська обл., смт. Ворзель

вул. Карла Либкнехта, буд. 22

ЦІНА ПОЗОВУ: 10 000 (десять тисяч) гривень