- •Державний вищий навчальний заклад «херсонський державний аграрний університет» Кафедра менеджменту організацій
- •Практичне заняття № 1
- •Хід практичного заняття Основні витання для обговорення в групі:
- •1.1. Поточне планування та бюджетування
- •1.2. Довгострокове планування
- •1.3. Стратегічне планування
- •1.4. Стратегічне управління
- •Література
- •Практичне заняття № 2
- •Хід практичного заняття
- •2.1 Основні підходи до розуміння середовища господарської організації.
- •2.2. Зовнішнє середовище організації
- •2.4. Внутрішнє середовище організації
- •Практична частина
- •Рішення
- •1. Маленьке, сіреньке, а хвостик як шило (образ ворога)
- •2. Суперпастка (made in usa)
- •3. Особливості національного полювання (зроблено в Україні)
- •Питання для обговорення та завдання
- •Контрольні завдання
- •Практичне заняття № 3
- •Хід практичного заняття
- •Практична частина
- •Результати оцінки якості менеджера
- •... Та «дійні корови»
- •Брюссельський «сюрприз»
- •«В облозі»
- •Питання для обговорення та завдання
- •Контрольні завдання
- •Література
- •4.2 Стратегічне управління
- •Практична частина
- •Питання для обговорення та завдання
- •Контрольні завдання
- •Література
- •Теоретична частина
- •5.1 Сутність стратегії
- •5.2. Стратегічний набір
- •Контрольні завдання
- •Література.
- •Теоретична частина
- •Практична частина
- •Прелюдія... Як виявилося
- •Екскурс в історію підприємства...
- •Виробництво шайб
- •З висоти пташиного польоту ...
- •Питання для обговорення та завдання
- •Невідоме про відомі скобу та цвях
- •Класифікація
- •Спеціалізація
- •Контрольні завдання
- •Студент повинен знати:
- •Студент повинен уміти:
- •Практичне заняття № 7
- •Хід практичного заняття
- •Теоретична частина
- •Практична частина
- •Етап 1. Перші кроки до успіху
- •Зародження та тенденції розвитку світового ринку аксесуарів для мобільних телефонів
- •Основні складові розвитку
- •Етап 2. Закріплення на ринку та визначення стратегічних пріоритетів
- •Тенденції на ринку
- •Персонал
- •Постачання
- •Виробництво
- •Етап 3. Бізнес без кордонів
- •Зміна вподобань споживачів
- •Оперативне реагування на запити ринку
- •Сьогодення «Valenta»
- •Питаннядля обговорення та завдання
- •Контрольні завдання
- •Практичне заняття № 8
- •Хід практичного заняття
- •Теоретична частина
- •Практична частина
- •Питання для обговорення
- •Питання для обговорення
- •Контрольні завдання
- •Студент повинен знати:
- •Студент повинен уміти:
- •Практичне заняття № 9
- •Хід практичного заняття Основні питання для обговорення в групі
- •Теоретична частина
- •9.1. Стратегія і структура: характеристика взаємозв’язку
- •9.2. Формування осу стратегічного типу
- •9.3 Етапи формування осу стратегічного типу
- •Контрольні завдання
1.3. Стратегічне планування
У 60ті роки у США та більшості країн Західної Європи почався «бум стратегічного планування», який базувався на домінуванні концепції підприємства як «відкритої системи» на мікрорівні та на розвитку прогнозування та індикативного планування на державному рівні.
Рис1.2. Порівняльна характеристика довгострокового та стратегічного планування [2]
Виникла потреба розробляти реальні та надійні плани майбутнього розвитку підприємств з урахуванням ситуації, що склалася, визначати перспективи на основі альтернатив розвитку, орієнтуватися передусім на ринкові та фінансовоекономічні перспективи, наприклад, на обсяги реалізації та доходу (підприємства та індивідуума), прибутків, рентабельності капіталовкладень, ефективності тощо. Підприємство ставало більш залежним від попиту споживачів у визначенні перспектив свого розширення та подальшого існування.
Дж.А.Стайнер визначив чинники, що сприяли розвитку стратегічного планування у 60-80х роках [50]:
зростання розмірів підприємств завдяки підвищенню комплексності та багатопрофільності діяльності;
науковотехнічний прогрес;
використання зв’язків з іншими організаціями;
зростання конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках внаслідок заповнення ринків;
розвиток методології та інструментарію планування;
наявність необхідної ЕОТ і кваліфікованих кадрів;
лідирування підприємств, котрі більше уваги приділяли стратегічному плануванню.
Багато авторів публікацій з проблем менеджменту наголошували на змінах, що відбувались у сприйнятті дійсності власниками та керівниками підприємств: від оптимістичного погляду в майбутнє, яке обіцяло широкі можливості розвитку, до реалістичного розуміння того, що майбутнє — не за всіма параметрами краще за минуле.
Стратегічне планування як явище та процес передбачення майбутнього та підготовки до майбутнього трактується досить широко: як інтегральний процес підготовки та прийняття рішень певного типу, як формулювання цілей та визначення шляхів їхнього досягнення, як забезпечення підготовленості підприємства для конкурентної боротьби на ринках тощо. У контексті цього розділу треба зробити акцент на тому, що стратегічне планування — це адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їхнього виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині підприємства. Стратегічне планування охоплює систему довго, середньо та короткострокових планів, проектів і програм, однак головний змістовний акцент при цьому робиться на довгострокові цілі та стратегії їхнього досягнення.
Спочатку стратегічне планування обмежувалося визначенням цілей та стратегій їхнього досягнення, тобто визначенням стратегічної політики підприємства у системі «продукт — ринок».
У межах стратегічного планування широко застосовуються такі категорії: «життєвий цикл продукту», цикл попиту на продукцію, що виготовляється, період, потрібний для досягнення цілей, тощо. Усе це сформувало потребу в більш гнучких підходах до визначення горизонтів планування, необхідність балансування різних за тривалістю дій для досягнення цілей, а також зумовило необхідність підвищення ролі стратегічного аналізу в діяльності підприємств: треба чіткіше визначити, які саме сфери та напрямки діяльності потребують довго, а які — середньострокових термінів їхнього здійснення в конкретних умовах, що склалися та будуть складатись у зовнішньому середовищі. При цьому зростає і кількість доступних підприємству альтернативних варіантів розвитку, внаслідок чого відкривається більш широкий вибір дій на перспективу.
Планування набирало все більш органічної форми з орієнтацією на визначення цілей (з ринковими та «виробничими» характеристиками) та альтернативні заходи щодо їхнього досягнення; перехід на «запасні», підготовлені варіанти вже не сприймається як порушення «нормального перебігу подій»; успіх визначає досягнення комплексу соціальноекономічних чинників, встановлених як критерії на довгостроковий період.
Застосування стратегічного планування зумовило необхідність інтеграції різних видів планової діяльності, що здійснювались всіма підсистемами підприємства, а також потребу подальшого розвитку стратегічної діяльності на підприємстві, оформленої у вигляді системи стратегічного управління.