Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність позитивістського розуміння філософії?

2. Визначте три стадії пізнання основного закону О. Конта.

3. Які пізнавальні здібності людини задіяні на кожній зі стадій пізнання?

4. Що таке наука в О. Конта і в чому полягає її головне призначення?

5. Поясніть, що таке «критика чистого досвіду», яка її мета та завдання?

6. У чому полягає сутність принципу верифікації та яке його значення для досягнення наукової істини?

7. Визначте основні положення «логічного позитивізму».

8. Що таке «критичний раціоналізм» та в чому полягає сутність концепції фальсифікації ?

9. Охарактеризуйте сутність понять «атомарні факти» і «протокольні ре­чення».

10. Визначте сутність поняття «парадигма» та її значення в сучасній науці.

Першоджерела

1. Витгенштейн Л. Философские исследования. — М., 1994.

2. Кун Т. Структура научных революций. — М., 1977.

3. Поппер К. Логика и рост научного знания. — М., 1983.

4. Рассел Б. Мудрость Запада. — М., 1998.

5. Соссюр Ф. де Заметки по общей лингвистике. — М., 1990.

6. Спенсер Г. Синтетическая философия. — К., 1997.

134

Розділ 7 • Модифікація позитивізму Рекомендована література

1. Аполитическая философия: становление и развитие (антология). — М., 1998.

2. Гайденко П.П. Давыдов Ю.Н. История и рациональность. — М., 1991.

3. Канке В.А. История философии. Мыслители, концепции, открытия. — М., 2003.

4. Современная западная философия. — М., 1991.

5. Хюбшер А. Мыслители нашего времени: Справочник по философии За­пада XX века. — М., 1994.

135

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Розділ 8 .

Іррацюналізм

8.1. «Філософія волі».

8.2. «Філософія життя».

136

Розділ 8 • Ірраціоналізм

«Сутність речей не полягає в сліпому бажанні жати; жити — це означає розповсюджуватися, рости та пере­магати: вірніше буде сказати, що сут­ність речей є сліпим бажанням влади, і всі явища, які здійснюються в люд­ській думці, мають бути розтлума­чені, як прояви цього бажання».

Ф. Ніцше

8.1. «Філософія волі»

Класична філософія створила грандіозні раціональні конструкції, котрі демонструють велич людського розуму. Проте поза увагою залишилася конкретна людина. Тому європейська філософія XIX ст. пильну увагу зосе­реджує на внутрішньому світі особистості, завдяки чому протиставляє пану­ючому раціоналістичному напряму в класичній інтелектуальній традиції альтернативні акценти в змісті філософування: об'єктивізму — суб'єктивізм, натуралістичному сцієнтизму — гуманізм, раціоналізму — ірраціоналізм, детермінізму — волюнтаризм, механістичній унітарності буття — «віталь­ний» універсум «несвідомих потягів», активних «вибухів» волі, «життєвих поривів» тощо. В західноєвропейській філософії відбувається перехід від раціо­налізму до ірраціоналістичних, екзистенційних концепції, які мають чітке суб'єктивістське спрямування.

Звертаючись до внутрішнього світу людини, її почуттів, нова філософія відходить від традицій раціоналістичної філософії, започатковуючи новий погляд на світ, нову світоглядну орієнтацію — ірраціоналізм. Ствердження філософського ірраціоналізму відбувається внаслідок розчарування інтелі­генції в тих ідеалах, якими оперував філософський раціоналізм. До середини XIX ст. сформувалося переконання, що прогрес науки і техніки не веде до реалізації столітніх прагнень людства. Люди перестали вбачати в світо­вому історичному процесі виявлення та здійснення вищого Розуму. З цієї причини втратила свою привабливість ідея пріоритету соціально-історичної активності людини. В літературі, мистецтві, філософії стверджується думка про безпідставність і марність усіх надій людини на те, що об'єктивний рух світового процесу гарантує здійснення власне людських цілей, а пізнання його закономірностей може дати людині надійну орієнтацію в дійсності.

Під впливом цих тенденцій відбувається переосмислення раціоналістич­ної концепції* ставлення людини до навколишньої дійсності, зміна уявлень про сенс, цілі та призначення людської діяльності та пізнання, перегляд способу тлумачення людського мислення та свідомості. На відміну від раціо-

137