Основні терміни і поняття

Антиномія, апріоризм, агностицизм, трансцендентний, трансценден­тальний, феномен, ноумен, категоричний імператив, абсолютний дух, антропологічний матеріалізм, діалектичний метод, рефлексія, самосвідо­мість, родова сутність, «натуралізм», класова боротьба, суспільно-еконо­мічна формація, пролетаріат, реальний гуманізм, практика, ідеологія, базис, надбудова.

Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте місце німецької класичної філософії в історії філософії.

2. Визначте основні теоретичні джерела німецької класичної філософії.

3. У чому полягає регулятивна функція розуму щодо розсудку у філософії І. Канта?

4. Що покладає в основу філософського розуміння дійсності Й.Г. Фіхте?

5. Яке основне досягнення філософської концепції Ф. Шеллінга?

6. Окресліть основні принципи філософської системи Г. Гегеля.

7. Охарактеризуйте сутність діалектичного методу Г. Гегеля.

8. Чи може антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха бути теорією сучас­ного розуміння дійсності?

9. У чому полягають досягнення та недоліки марксистської концепції «реального гуманізму»?

10. Які, на Вашу думку, основні причини втрати авторитету марксистського гуманізму?

Першоджерела

1. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. — Т. 1-3. — М., 1973.

2. Кант И. Пролегомены // Кант И. Соч.: В 8 т. — Т. 3. — М., 1994.

3. Маркс К., Енгельс Ф. Немецкая идеология // Соч. — Т. 3. — М., 1956.

4. Фейербах Л, История философии: В 3 т. — М., 1974.

5. Фихте И.Г. Сочинения: В 2 т. — М., 1993.

6. Шеллинг Ф.В.И. Система трансцендентального идеализма. — М., 1998.

124

Розділ 6 • Класична німецька філософія Рекомендована література

1. Волков Г. Сова Минервы. — М., 1973.

2. Гайденко П.П. Философия Фихте и современность. — М., 1979.

3. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. — М., 1978.

4. История диалектики. Немецкая классическая философия. — М., 1978.

5. Лазарєв В.В. Шеллинг. — М., 1976.

6. Марксизм: Pro et contra. — М., 1992.

125

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Розділ 7 .

Модифікація позитивізму

7.1. Позитивізм

7.2. Емпіріокритицизм.

7.3. Неопозитивізм.

7.4. Постпозитивізм.

126

Розділ 7 • Модифікація позитивізму

7.1. Позитивізм

«Пропозиції метафізики є псевдопро-позицїі, які при логічному аналізі ви­являються або пустими фразами, або фразами, що порушують пра­вила синтаксису».

Н. Макіавеллі

Успіхи та досягнення індустріального суспільства привели до вияв­лення в суспільній свідомості завищених оцінок щодо можливостей науки — утвердився культ наукового пізнання. Цей процес починається приблизно з середини XIX ст., коли з досягненнями науки віра в себе здебільшого почала замінювати віру в Бога. Так формується некласична філософія. Це зумовило виникнення низки філософських течій, завданням яких було визначити особливості нового часу через специфіку наукового пізнання, а разом — закономірності розвитку суспільства та людини. Ці течії одер­жали загальну назву «філософії науки». Вона починається з позитивізму Огюс-та Конта (1798-1857 pp.), на думку якого інтелектуальна еволюція людства, котра спирається на метод «позитивного мислення» (по суті — метод наукової індукції) врешті-решт повинна призвести до створення нової системи знань про науку.

Позитивізм (від лат. positivus — позитивний) означає заклик до філосо­фів відмовитися від метафізичних абстракцій і звернутися до позитивного знання. На думку О. Конта, позитивна філософія може стати єдиною міцною основою для соціальної організації, завдяки чому закінчиться її криза. Якщо до XIX ст. люди переважно боролися між собою, то внаслідок розвитку про­мисловості вони мають справу з природою. На зміну політикам, теологам, вій­ськовим приходять вчені та промисловці, тому настав час нового світогляду. Основний його зміст Конт вбачає у: законі трьох стадій; закон постійної підлеглості уявлення спостереженню; правильна класифікація наук.

На думку О. Конта, цим виявляється «великий головний закон» процесу розвитку мислення. Кожна галузь пізнання проходить три стадії: теологічну (видумане), метафізичну (абстрактне) та наукове пізнання.

На теологічній стадії людина прагне пояснити все за допомогою надпри­родних сил, які уподібнюються їй: богами, духами, героями тощо. Перша стадія характеризується пануванням фікцій, які не мають доказів. Це «католи­цький і феодальний режими». Майже всі людські імпульси-почуття синтезу­ються християнським монотеїзмом.

На метафізичній стадії люди прагнуть досягти вичерпного знання посилан­ням на абстрактні першосутності (ідеї Платона, форми Арістотеля, абсолют-

127