Розділ 3 • Соціум

а лейтмотивом його досліджень є тема раціональності як історичної долі західного суспільства й організуючого принципу пізнання. Західне сус­пільство останніх трьох-чотирьох століть, вважав М. Вебер, характери­зується радикальною раціоналізацією його основних сфер, які охоплюють господарську діяльність, політико-правові відношення й образ мислення. Саме універсальне панування раціонального начала відрізняє сучасне суспільство від усіх, які існували раніше (класифіковані Вебером як «тра­диційні»).

Основні праці М. Вебера: «Національна держава і народно-господар­ська політика» (1895 p.); «Критичні дослідження в області логіки наук про культуру» (1906 p.); «Господарська етика світових релігій» (1916-1919 pp.); «Політика як професія» (1919р.); «Наука як професія» (1920р.) та ін.

______________________________________________________________________________________

Соціальні дії складають, за Вебером, систему свідомої, осмисленої взаємодії людей, в якій кожна людина враховує вплив своїх дій на інших людей та їх відпо­відну реакцію. Проте соціолог повинен розібратися не лише у змісті, але й в мо­тивах дій людей, заснованих на певних духовних цінностях. Іншими словами, необхідно осмислити, зрозуміти зміст духовного світу суб'єктів соціальної дії. Осмисливши це, соціологія постає як розуміюча.

Важливе місце в соціальній філософії Вебера посідає концепція ідеальних типів. Під цим поняттям розуміється певна ідеальна модель того, що най­більш корисно для людини, об'єктивно відповідає його інтересам у даний момент і взагалі в сучасну епоху. У ролі ідеальних типів можуть виступати моральні, політичні, релігійні та інші цінності, а також установки і дії людей, правила і норми поведінки, традиції, що випливають з них. Ідеальні типи немовби характеризують сутність оптимальних суспільних станів: влади, між-особистісного спілкування, індивідуальної групової свідомості. Через це вони є своєрідними орієнтирами і критері­ями, виходячи з яких, необхідно вно­сити зміни в духовне, політичне і матеріальне життя людей. Ідеальні типи сприяють внесенню доцільності в мислення і поведінку людей, організовують суспільне життя.

Теорію функціонування суспільства як цілісної системи, розробив Т. Парсонс. У своїй основній праці «Структура соціальної дії» він виступив на під­тримку «аналітичного реалізму» у дослідженні суспільства. Це означало, що система теоретичних понять повинна більш або менш правильно відобра­жати риси реального світу або процеси, що відбуваються в ньому.

Парсонс створює функціональну теорію соціальної організації, в рамках якої виділяє чотири рівні організації соціальних систем. Перший — це окремі людські індивіди, які взаємодіють між собою відповідно до своїх соціальних ролей. Тут Парсонс слідом за Вебером розвиває «теорію соціальної дії», яка становить основний зміст його вчення про суспільство. Другий — це колективи, в які організуються індивіди згідно зі своїми соціальними ролями. Третій — це соціальні інститути, до яких можна віднести освіту, політику, право, мис-

277